Чи існує непростимий гріх - урок №21

Изучаем вместе » Нове Життя » 1 -  2 -  3 -  4 -  5 -  6 -  7 -  8 -  9 -  10 -  11 -  12 -  13 -  14 -  15 -  16 -  17 -  18 -  19 -  20 -  ... -  22 -  23 -  24

Урок № 21 .
"Чи існує непростимий гріх "

Ісус говорить, що немає такого гріха і такого богохульства, які Господь не пробачив би.

"Томуто кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям ..." (Матв.І2:31).

Подякуємо Господу за Його велику милість! Але як нам слід розуміти такий текст: "... Але богозневага на Духа не проститься! І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, — не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!" (Матв.12:31—32).

Так у чому ж полягає гріх проти Святого Духа, який "не проститься людям"? Зрозуміло одне: його непростимість не випливає із природи гріха як такого, бо 31-й вірш підкреслює, що усякий гріх проститься. Це — основна істина Біблії. Господь простить будь-якого грішника, незалежно від того, хто він є і які були його вчинки, якщо він прийде до Нього з вірою і щирим покаянням, молячись про прощення в ім’я Христа.

1. Гріх проти Святого Духа

Аби зрозуміти, що таке гріх проти Святого Духа і чому Господь не може простити його, ми повинні зрозуміти, яка роль визначена Святому Духові в Божому Плані спасіння людського роду.

Незадовго до Свого розп’яття Ісус сказав учням: "... Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його. А як прийде, Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд ... А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди ..." (Івана 16:7—8,13).

Місія Святого Духа — свідчити про Христа, виявляти людині її гріхи і провадити до правди. Без Святого Духа спасіння нашої душі було б неможливе. Через наше сумління Він не тільки вказує на наші гріхи, а й спонукує нас до щирого покаяння. Він дарує нам силу жити новим життям, з дня на день отримуючи перемогу над злом.

Тільки одного гріха не може простити Бог — гріха проти Святого Духа, і причина очевидна: без Святого Духа ми ніколи не змогли б прийняти Христа і йти шляхом, який освітлений світлом правди Святого Письма. Без Святого Духа, Який викриває гріх, ми ніколи не змогли б покаятися у своїх гріхах. Адже тільки прийнявши Божий дар покаяння, ми зможемо отримати прощення. Господь простить наші гріхи лише за такої умови: "Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити та очистити нас від неправди всілякої" (1Івана 1:9).

"... Та коли не покаєтесь, то загинете всі так!" (Лука 13:3).

Кожний, кого Святий Дух докоряє за гріхи, має покаятися, інакше Христос ніколи не увійде в його життя.

Застерігаючи від гріха проти Святого Духа (Матв. 12:31—32), Ісус звертається до фарисеїв, які не визнавали Його і не прийняли вістку про спасіння. Аналізуючи слова Христа (Матв. 12:24—30), ми розуміємо: гріх проти Святого Духа полягає в тому, що чи чинимо опір Його дії на наше серце. Фарисеї, з якими розмовляв Ісус, відмовлялися прислухатися до голосу Святого Духа, Який звертався до їхніх сердець. Вони намагалися заглушити своє сумління, приписуючи Ісусові демонську силу.

Отже, гріх проти Святого Духа полягає у відкиданні заклику Духа, зверненого безпосередньо до нашого серця або через Слово Боже. Несприйняття Святого Духа в душі зростає поступово. Воно подібне на невелику подряпину на пальці, яка згодом починає нагноюватися, і поступово запалення охоплює всю руку. Так само діє на нас і гріх.

Навіть для християнина існує небезпека припустися непростимого гріха. Це може статися внаслідок небажання почути голос сумління. Кожен відкинутий промінь світла, кожне знехтуване застереження, кожне свідоме порушення Божого Закону — усе це насіння, яке рано чи пізно проросте. Навіть одне гріховне прагнення може зруйнувати всю силу, яку дає Євангеліє. Совість поступово стає нечутливою, як ноги сільського хлопчика, котрий бігає босоніж: м’які на початку літа, вони стають зовсім нечутливими до осені. Так і наше сумління: запекле, воно вже не відчуває впливу Святого Духа.

Це той гріх, який змушує Святого Духа сумувати і залишати людину. Це непростимий гріх, тому що грішник не відчуває потреби в прощенні. Відмовляючись прислухатися до голосу Духа Святого, людина все менше й менше чує Його поклик, поки Його голос не затихає остаточно. І ось уже ніхто не докоряє грішникові. Зникає сама можливість покаятися й отримати прощення.

Гріх виявляється порізному: в одного це може бути обман, у другого — крадіжка або аморальність, у третього — порушення суботи, лихослів’я, наклеп на ближніх.

Чому ж Господь не прощає грішника? Тому що такий грішник просто не відчуває потреби в прощенні, не звертається до Бога з благанням простити його. Якщо Бог силою Святого Духа не може достукатись до серця грішника, Небеса вже нічого не зможуть зробити для цієї людини. "... Власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв’язаний він" (Прип.5:22), — сказав про таку людину мудрий Соломон.

2. Коли Господь звертається до нашого сумління?

Святий Дух звертається до нас через сумління: "... Свідчить мені моє сумління через Духа Святого" (Римл.9:1).

"А коли ви відхилитесь праворуч чи підете ліворуч, то вуха твої будуть чути те слово, яке позад тебе казатиме: "Це та дорога,— простуйте ви нею!" (Ісая 30:21).

Якщо сумління забороняє нам щось робити, а ми свідомо чинимо всупереч йому, ми тим самим ослаблюємо його, і якщо будемо продовжувати це робити, то врешті-решт сумління змовкає. А така совість, "бувши недужа, опоганюється" (1Кор.8:7).

Шлях, указаний сумлінням, можна вважати істинним лише тоді, коли він спрямовується Святим Духом і не суперечить Біблії. Не можна довіряти ослабленому сумлінню, бо голос його може бути фальшивим. На жаль, часто буває, що людина заглушує голос сумління, і тоді червоне світло заборони здається їй зеленим світлом дозволу. Втрачається реальність оцінки ситуації, і порушення законів здається звичайною справою. Про таких говорять, як про "лицемірів", котрі "спалили сумління своє ..." (1Тим.4:2).

Є лише один спосіб залишитися совісною людиною: постійно прислухатися до голосу свідомості і йти за ним.

Чи чув ти цей тихий голос Святого Духа, Котрий кличе нас до добра і виконання Закону Божого?

Чи, може, сатана намагається спокусити нас, і ми шукаємо та знаходимо вибачення нашим неправедним учинкам?

З яким запалом повстає наше "я" проти Божих Заповідей, якщо вони хоч трохи обмежують наші прагнення! Ми боїмось віддати всього себе на служіння Богові, а замість цього тішимо себе думкою, що будемо служити Йому, вигадуючи власні правила і заповіді. Але вони не потрібні Господеві, як був непотрібний дар Каїна, котрий пожертвував Богові плоди й овочі замість призначеного Богом агнця.

І ось, день у день ми відмовляємося прислухатися до голосу Божого, Який звертається до нас через наше сумління. А внаслідок цього чуємо його все гірше й гірше.

Постійне небажання прислухатися до голосу Божого призводить до того, що Святий Дух із сумом залишає нас.

"Не буде Мій Дух перемагатися в людині ..." (Бут.6:3).

Чи можна почути голос сумління, якщо свідомість запаморочена гріхом? Як почути цей голос, коли вуха чують лише слова спокусника? Апостол Павло говорить: "... І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу" (Ефес.4:30).

Господь ніколи не залишить слухняну, покірну людину. Давайте і ми не будемо відвертатися від Нього, відкидаючи Його Святого Духа, Котрий може залишити нас назавжди, а краще уподібнимося до Самуїла, який завжди слухав Господа: "... Говори Господи, бо раб Твій слухає!" (1Сам.3:10).

3. Дух Святий закликає: "Покайтеся!"

Ісус прийшов на Землю, щоб закликати грішників до покаяння. Покаяння, як і прощення, є даром Господнім.

"Його Бог підвищив Своєю правицею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів" (Дії 5:31).

Наша гріховна природа не прагне покаяння. Лише "Божа добрість провадить тебе до покаяння" (Римл.2:4). Без впливу Духа Святого, Який діє на нас через наше сумління, ми ніколи не замислювалися б над питанням добра і зла. Відкидаючи Духа Святого, ми відкидаємо і Його дію на наше серце, а тому ніколи не зможемо прийти до Господа з покаянням.

Згадаймо Ісава, який знехтував Божими застереженнями і продав своє перворідство. Власними руками він відкинув право і честь стати прабатьком обітованого Спасителя. Тарілка сочевиці була для нього дорожчою, ніж висока духовність.

Пізніше з гіркими сльозами молив він про відновлення свого благословенного права. Проте каяття прийшло запізно, і призначені йому багатства перейшли до іншого.

"... Ісав своє перворідство віддав за поживу саму. Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав" (Євр.12:16—17).

Ісав так часто відкидав від себе думку про покаяння, що навіть втрата благословення не примусила його засмутитися про вчинений гріх. Він засмутився через наслідки, але не через сам гріх. Його розум і серце були закриті для Бога, а відкриті для гріха. І Дух зі скорботою залишив його. Голос сумління більше не кликав його повернутися до Господа.

Багато з нас прокинуться одного разу і побачать, яке багатство втратили, постійно ігноруючи голос сумління. Але це пробудження буде запізнілим.

Люди, які не бажають каятися і навернутися до Бога, врешті-решт скажуть: "Минули жнива, покінчилося літо, а ми не спасенні" (Єрєм. 8:20).

Доки людина усвідомлює свою гріховність і прагне покаятися, доти Святий Дух працює над нею. А Господь завжди готовий прощати: "... Бо Ти, Господи, добрий і вибачливий, і багатомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе!" (Псал.85:5),

Будь-який гріх, у котрому людина щиро розкаюється, може бути прощений. Але буває і так, що, визнаючи свої хиби, людина все ж не змінюється. Маленька дівчинка, не послухавши маму, відкрила коробку із цукерками. Коли мама побачила це, дівчинка знітилася і попросила вибачення. Але віддати затиснуті в ручці цукерки не захотіла. Так само робимо і ми, дорослі.

Господь бажає, щоб ми не лише визнавали свої гріхи, а й назавжди відмовилися від них. За наші гріхи Ісус прийняв смерть. Але Він не може каятися і виявляти послух за нас. Тому єдиний гріх, який Господь не може простити, — це небажання покаятися і назавжди відмовитися від гріха.

4. Що таке "гріх на смерть"?

Біблія згадує про "гріх на смерть" та "гріх не на смерть".

"Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться за нього, — і Він життя йому дасть, тим, хто грішить не на смерть. Є й гріх на смерть,— не про нього кажу, щоб молився. Усяка неправда — то гріх. Та є гріх не на смерть" (1Івана 5:16-17).

Що таке "гріх не на смерть"? Це гріх, який людина визнає і від якого відмовляється.

"А коли б несправедливий відвернувся від усіх гріхів своїх, яких наробив, і виконував усі устави Мої, і робив право та справедливість, — буде конче жити він, не помре! Усі його гріхи, які наробив він, не згадаються йому, — він буде жити в своїй справедливості, яку чинив!" (Єзек.18:21-22).

Яким би великим не був наш гріх, як би довго ми не грішили, Ісус прийме нас і очистить, якщо ми покаємося.

"Прийдіть, і будемо правуватися,— говорить Господь: коли ваші гріхи будуть, як кармазин,— стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, — то стануть мов вовна вони!" (Ісая 1:18).

Але як ми можемо бути впевнені в тому, що Бог простить, наприклад, убивство чи перелюб? Деяку впевненість дає нам прощення подібних гріхів Давидові. Цих двох страшних гріхів великий цар припустився майже одночасно. Але коли Господь викрив його та вказав на його провину, Давид покаявся у вчиненому злочині і в глибокій скорботі відвернувся від гріха. Молитва покаяння Давида записана у Псалмі 51-му.

"Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови. Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від Мене ... Жертва Богові — зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!" (Псал.51:12—13,19).

Невизнаний гріх є непростимим гріхом. Це і є "гріх на смерть", бо перебороти цей гріх неможливо. Біблія називає його самовільним гріхом: "Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви" (Євр. 10:26).

Самовільний гріх непростимий, бо, уперто відстоюючи цей гріх, ми вже не помічаємо його, тому і не можемо покаятися і позбутися його назавжди. Продовжуючи чинити так, як нам заманеться, ми все більше піддаємося духові непокори. Ми переступаємо ту межу, за якою стаємо недосяжними для Духа Святого, Який кличе нас повернутися до Бога. Через кров Христа прощення дарується всім, хто приймає спасіння. Той, хто відвертається від прощення і "Духа благодаті зне­важає" (Євр. 10:29), той чинить "гріх на смерть".

5. Чи простиме незнання?

Навіть гріхи, вчинені через незнання, мають бути висповідані, коли ми, нарешті, усвідомимо їх. Ми повинні постійно молити Духа Божого, щоб Він провадив нас до правди. Давид просив Господа: "Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, — і я буду держатись її до кінця! Дай мені зрозуміти, і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його!" (Псал.119:33— 34).

Господь прощає гріх незнання так само, як Він прощає і будь-який інший гріх. Усвідомлюючи хибність свого шля­ху, ми повинні покаятися і назавжди покинути його. Апостол Павло отримав прощення за переслідування християн, бо, усвідомивши, яке зло творив у своєму невіданні, він покаявся і віддав серце Христові. Він говорив про себе: "Мене, що давніше був богозневажник, і гнобитель, і напасник, але був помилуваний, бо я те чинив нетямучий, у невірстві" (1 Тим. 1:13).

Якби Павло відмовився визнати помилковість своїх дій, це привело б його до "гріха на смерть".

Ще раз підкреслюємо: Господь не звинувачує людину в грісі, про який та не знає. Але Він визнає гріховним того, хто свідомо нехтує істиною.

"Отож, хто знає, як чинити добро, та не чинить, — той має гріх!" (Яків 4:17).

Такий гріх здійснили Надав і Авігу, коли принесли перед лице Господа чужий вогонь, хоча знали, що чинять неправильно (див. Левит 10:1). Згадаймо також, як за часів Ноя люди відкинули Божу істину і внаслідок цього були приречені на загибель (див. Бут.6:3—7). У наші останні дні людський рід повторює свої колишні помилки (Лука 17:26). Чи може людина знати, коли вчинила гріх проти Святого Духа? Ті, хто чинить цей гріх, не усвідомлюють зла своїх учинків і вважають себе праведниками. В Євангелії від Матвія ми читаємо про тих, які підійдуть до воріт милосердя і будуть вимагати, що їм відчинили, бо, на їхню думку, вони добре служили Господеві. Але Він скаже їм: "Я ніколи не знав вас ... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!" (Матв.7:23).

Біблія повідомляє і про тих, хто занадто пізно почне шукати Слово Боже. У книзі пророка Амоса читаємо про них: "І будуть ходити від моря до моря, і з півночі до сходу блукатимуть, щоб знайти слово Господа — та не знайдуть його!" (8:12).

В одному ми можемо бути впевнені: кожний, хто щиро сьогодні прагне Господа, матиме спасіння. Господь наш Ісус Христос прийме їх: "Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть" (Івана 6:37).

Той, кого залишив Святий Дух, ніколи вже не замислюється над спасінням своєї душі. Ніколи в нього не виникає бажання покаятися. Тривога за спасіння душі — своєї чи ближнього — свідчить про те, що Святий Дух не залишив нас; що Він, як і раніше, звертається до нас, а тому не треба зволікати з відповіддю на Його заклик!

Якщо ми ще не прийняли хрещення, а Дух Святий продовжує звертатися до нашого серця, яке визнає свою гріховність, значить настав час прийти до єдиного правильного рішення. Господь не залишив нас. Якщо в нашій душі є прагнення творити добро і служити Богові, то для нас є надія увійти спасенними в Його Царство. Спасіння отримає той, хто прагне його, хто приймає найважливіше у своєму житті рішення і прямує шляхом послуху Божим Заповідям. Господь наш Ісус Христос прийняв смерть за кожну людину. Проте багато людей ніколи не матимуть того життя, заради якого помер Ісус, бо вони не бажають почути голос Святого Духа. Божий Дух викриває їхні гріхи, закликає навернутися до Христа і знайти спокій душі. Якщо ми вже уклали заповіт із Христом, то, відкидаючи деякі істини Слова Божого, ми грішимо проти Духа Святого.

"Бо пророцтво ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим" (2Петр.1:21). Не будемо відкидати докорів Духа Святого, якщо ми порушили Заповідь Божу. Не будемо відвертатися від праведності святого Божого Закону, натомість відкриємо наш розум для впливу Святого Духа, Котрий попровадить нас до повної правди.

Один утомлений подорожній заночував у лісі. Було холодно і вогко. Він зібрав хмиз і почав розпалювати багаття. Після довгих спроб йому вдалося розпалити вогонь — крихітний язичок полум’я.

Як дбайливо захищав він це тремтливе слабке полум’я від поривів вітру й дощу! Він закривав його собою, оберігав доти, доки, нарешті, вогонь не зміцнів і не розгорілося яскраве полум’я, котре зігріло втомлену змерзлу людину.

Апостол Павло, закликаючи: "Духа не вгашайте" (1Сол.5:19), також використав образ вогню, який потрібно не лише зберегти, а й допомогти йому розгорітися на повну силу.

Святий Дух провадить нас до послуху Слову Божому, Він відвертає нас від гріха Господом Ісусом Христом, навчає додержуватися Заповідей Божих.

Як важливо для нас прислухатися до голосу Духа Святого, покаятися у всіх гріхах та прийняти світло Божої правди, що міститься в Його Слові!

Дорогий Отче Небесний! Допоможи мені відкрити своє серце для впливу Духа Святого, щоб Він дарував мені покаяння. Прости всі мої гріхи і веди мене крок за кроком кожен день. Впиши Свій Закон у моє серце і зроби послух радістю мого життя. В Ім’я Ісуса молю. Амінь.

Изучаем вместе » Нове Життя » 1 -  2 -  3 -  4 -  5 -  6 -  7 -  8 -  9 -  10 -  11 -  12 -  13 -  14 -  15 -  16 -  17 -  18 -  19 -  20 -  ... -  22 -  23 -  24