Разом з Господом - урок №11

Изучаем вместе » Нове Життя » 1 -  2 -  3 -  4 -  5 -  6 -  7 -  8 -  9 -  10 -  ... -  12 -  13 -  14 -  15 -  16 -  17 -  18 -  19 -  20 -  21 -  22 -  23 -  24

Урок № 11 .
"Разом з господом "

Чи є в житті людей більш хвилюючий момент, ніж церемонія одруження? Два серця зливаються в одне. Інтереси стають спільними, усі прагнення об'єднуються в одну велику мету. Лише спільною працею чоловік та жінка можуть створити домашнє вогнище, і така єдність освітлює життя, вносячи в нього незрівнянну радість.

Коли людина з'єднує своє серце із серцем Христа, цей чудовий союз за своїм значенням перевищує відносини людини з її близькими. Своїм будинком, сім'єю, навіть заощадженнями - усім вона ладна поділитися з Христом. Вона знайшла у Христі свого Друга, з Яким її з'єднує не­розривний духовний зв'язок.

Ісус молився, щоб Його учні з'єдналися з Ним так, як Він був з'єднаний зі Своїм Отцем.

"Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я - у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, - щоб увірував світ, що Мене Ти послав" (Івана 17:20-21).

Наша єдність із Богом облагороджує нас; ми забуваємо про корисливість, честолюбство; усім серцем ми починаємо відчувати щедрість Господа, Котрий "так полюбив світ, що дав Сина Свого ..." (Івана 3:16). Безкорисливість, жертовність щодо тих, хто часом цього і не заслуговує, - таким ми уявляємо собі Господа. Усі ці якості стають надбанням того, хто вступає в духовний зв'язок з Ісусом Христом; його життям керує Святий Дух.

Союз із Господом не можна порівняти ні з чим. Перебуваючи в такому союзі, ми відчуваємо себе помічниками Бога в створенні царства миру і праведності. Єдність із Господом дає нам внутрішнє задоволення і радість. Ці почуття не відомі тим, хто працює лише задля особистої слави і примноження власного маєтку.

Користолюбство - це гріх, що походить від диявола. Безкорисливість - від Бога, тому неможливо уявити собі самолюбного, зосередженого лише на собі християнина.

Одного разу до Христа підійшов багатий юнак із запитанням, що потрібно зробити, аби успадкувати вічне життя. Ісус відповів, що для цього він має роздати все своє майно нужденним. На жаль, часто ми бачимо, що люди, які вважають себе християнами, у своєму житті так ніколи і не пішли за прикладом Господа в жертовності й турботі про інших.

Диявол постійно намагається знищити в нас прагнення до самопожертви. На одному з вечірніх богослужінь пастор закликав присутніх пожертвувати гроші на безкоштовне розповсюдження Євангелія. Серце одного з відвідувачів було зворушене, і він відчув потребу віддати свої гроші на цю добру справу. Але диявол почав нашіптувати йому: "Не давай! Не давай!" Відчуваючи, що людина твердо вирішила віддати гроші, диявол почав спокушати його інакше: "Не давай багато, не давай надто багато!"

Саме в цей момент підійшов збирач пожертвувань. Не роздумуючи більше ні секунди, людина поклала на тарілку гаманець з усіма грішми. Так вона перемогла спокусу диявола.

Апостол Павло говорить: "Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабким та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: "Блаженніше давати, ніж брати!" (Дії 20:35).

1. Багатство, яке ніколи не буде втрачене

У нашому житті може трапитися так, що все відкладене нами на "чорний" день, буде відібране в нас. Ісус радить, як зберегти свої скарби від можливих неприємностей: "Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищать, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій,- там буде й серце твоє" (Матв.6:20-21).

В одному творі розповідається про мільйонера, якому приснився сон, начебто він потрапив на Небеса. Він попросив показати його житло. Багач сподівався, що у Святому Місті йому буде приготовлений один з найкращих особняків, проте був украй здивований, коли його привели до жалюгідного будинку. Поряд стояв розкішний палац, призначений для його садівника, який жив на землі дуже бідно.

Мільйонер запитав, як можна пояснити цю, на його думку, помилку. І він отримав відповідь: небесні житла будуються на ті пожертвування, які заздалегідь відправляються у Царство Боже. Бідний садівник пожертвував усім, що в нього було; мільйонер же розтринькував гроші лише для власного задоволення, він не знав, що таке жертовність. Його скарби були зібрані не на Небі.

Людина, яка все життя накопичувала багатство, щоб забезпечити своє майбутнє на Землі, не може взяти на Небо із земного багатства ані на копійку! Але те, що людина віддає для добра ближнього та на користь прийдешнього Царства Божого, має вічну, неминущу цінність.

В одному селищі трапилася пожежа. Чоловік і жінка, повернувшись із поля, не знайшли свого будинку. Плачучи, стояли вони біля попелища. За одну годину вони втратили все, залишившись без засобів до існування.

Наступного тижня в церкві друзі вручили погорільцям гаманець із грішми, бажаючи допомогти їм. Дякуючи добрим людям за допомогу, чоловік сказав: "Усе, що зберігав для себе, я загубив. Усе це щезло з димом. Але те, що я віддавав, повернулося до мене".

Отриманий дар переконав його в правдивості слів Біблії: "Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його" (Екл.11:1).

Він усвідомив, що земні багатства можуть зникнути в одну мить, але ніколи не пропадуть скарби, зібрані у Господа на Небі. Ісус навчає нас: "Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливості, - бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його ... І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться. Бо всього цього й люди світу оцього шукають. Отець же ваш знає, що того вам потрібно. Шукайте, отож, Його Царства, а це все вам додасться!" (Лука 12:15,29-31).

Турбуючись лише про добробут і щасливе життя на Землі, ми обкрадаємо самих себе. Господь готує нам щось незмірно краще і в цьому житті, і в майбутньому.

Дослідіть своє серце і перевірте, наскільки ви безкорисливі та жертовні? Чи збираєте ви свої скарби на Небі?

2. Усе належить Господеві

Господь створив нашу Землю, і вона належить Йому: "Господня земля, і все, що на ній, Вселенна й мешканці її ... " (Псал. 24:1).

Усі багатства світу належать Творцю: "Моє срібло й Моє золото, говорить Господь Саваот" (Огій 2:8).

Кожні чоловік, жінка і дитина, які живуть на Землі, - "Його народ та отара Його пасовиська" (Псал.100:3).

В Едемському саду заради забороненого плоду людина віддала дияволові своє право панувати над землею. Тому й прийшов Ісус, щоб викупити загублений світ.

"Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!" (Лука 19:10).

Щоб повернути світ до його попереднього стану, Господь заплатив величезну ціну. Він віддав на жертву власного Сина. І ми двічі зобов'язані Господу. Ми маємо усвідомлювати, що двічі належимо Йому: через створення і через викуплення.

"Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!" (1Кор.6:20).

Ми й увесь наш світ не просто належимо Господеві, саме наше життя залежить від Його Божественної любові.

"... Тримав усе словом сили Своєї ..." (Євр.1:3).

"Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо ..." (Дії 17:28).

"Сам дає всім і життя, і дихання, і все" (Дії 17:25).

Слово Боже нагадує, що і наша здатність працювати - також від Бога.

"І будеш ти пам'ятати Господа, Бога свого, бо Він Той, що дає тобі силу набути потугу ..." (П.3ак.8:18).

Відоме твердження: у тому, що селянин зібрав добрий урожай, його особисті заслуги становлять лише 5%, решта 95% належать Богові. Що змогли б ми здійснити зі своїми мізерними 5%?

Господу не потрібні наші гроші, за Своєю волею Він забезпечує завершення розпочатої Ним справи на Землі. Воля Господа не залежить від людського бажання проголошувати Добру вістку: "... Коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме" (Лука 19:40).

Щоб розповісти про Голгофський хрест і Другий прихід Христа, Господь міг би послати на загиблу Землю Своїх небесних посланців. Він не залежить від людини і може завершити Свою працю без нашої участі.

Але Бог любить нас. Він хоче, щоб ми були разом з Ним. Він бажає, щоб ми відчули велику радість, звершуючи служіння разом з Ним. Він прагне, щоб ми зазнали щастя, разом з Ним працюючи в ім'я спасіння людини.

3. Жертвуючи разом з Господом

Будь-яка велика справа повинна мати добру фінансову основу. Бюджет, рахунки, нагромадження - без цього неможливе господарювання.

Навернення людей до Христа - Божа справа на Землі, і що може бути важливіше за неї? Неможливо уявити, щоб Господь організував Свою справу гірше, ніж це робить керівник підприємства. Неможливо уявити, щоб Господь благословив Свою Церкву на безсистемну працю. Порядок - це перший небесний закон.

Але чим у цій справі можемо допомогти ми, чиї серця сповнені любов'ю і прагненням служити Йому? Ми - співробітники Божі, нас єднає із Христом великий дух жертовності та служіння.

"А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо" (2Кор.6:1).

Від часів Едему людина була разом з Господом не лише в служінні, а й у жертовності.

4. Старозавітні співробітники Господа

Задовго до того часу, коли євреї стали єдиним народом, Господь постановив, що служіння Богові на Землі має підтримуватися матеріально. Ми читаємо, наприклад, що Авраам віддавав десятину Мелхиседеку, священику Бога Всевишнього: "Авраам дав йому десятину зо всього" (Бут.14:18,20). Авраам жив за майже п'ятсот років до того часу, коли ізраїльський народ ступив на землю Палестини.

Через багато років Яків уклав обітницю з Господом: "І зо всього, що даси Ти мені, я, - щодо десятини, - дам десятину Тобі!" (Бут.28:22).

Отже, система десятини була заповітом, у який вступили Авраам і Яків, прародичі Ізраїлю. Біля гори Сінай ізраїльському народові було сповіщено, що десятина священна, бо призначена для благословенної праці Його служителів.

"А всяка десятина з землі, з насіння землі, з плоду дерева, - Господеві воно, святощі для Господа!" (Левит 27:30).

"А Левієвим синам Я дав ось кожну десятину в Ізраїлі на спадщину, взамін за їхню службу, бо вони виконують службу скинії заповіту" (Числ. 18:21).

В останній книзі Старого Заповіту ми читаємо про прокляття, яке Бог виголосив над вибраним народом: "Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: "Чим ми Тебе обманили?" - Десятиною та приносами! Прокляттям ви прокляті, а Мене обманили, о люду ти ввесь!" (Мал.3:8-9).

Дух небесний залишив вибраний Богом народ. Поступово вони ставали користолюбними і жадібними, за що й були прокляті. Яке сумне завершення історії старозавітної Церкви!..

5. Новозавітні співробітники Бога

Як від старозавітної, так і від новозавітної Церкви Бог очікував сумлінного служіння Його святій справі.

Прийшовши у світ людей, Ісус побачив, як фарисеї перекрутили Божі постанови. Він навчав платити десятину, але водночас відхиляв будь-яку демонстрацію і нещирість у цьому.

"Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу, й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати" (Матв. 23:23).

Так було і буде завжди: діти Божі приносять пожертвування і дари Богові. Господь не змінюється, і Його постанови щодо фінансової підтримки Церкви в давнину залишаються в силі і сьогодні.

Ісус навчав, як своїм майном можна вірно служити Богові. У притчі про невірного управителя Він сказав:

"Хто вірний в найменшому, - і в великому вірний, і хто несправедливий в найменшому, - і в великому несправедливий" (Лу­ка 16:10-11).

Закон сплати десятини є і моральним принципом, тому що виконання його залежить від моральних якостей платника. Чесністю у сплаті десятини перевіряється праведність християнина. Людина, котра відмовляється платити податки до скарбниці держави чи міста, виявляє непокору державній владі. Отже, вона відмовляється підтримувати владу, яка захищає її та забезпечує усім необхідним.

Так само і християнин, котрий не сплачує десятину, не може вважатися слухняним Законам Царства Небесного. Бог говорить, що така людина обкрадає Його.

"Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: Чим ми Тебе обманили?" - Десятиною та приносами!" " (Мал.3:8).

"... Ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки - Царства Божого не вспадкують вони!" (1Кор.6:10).

Апостол Павло звертав особливу увагу на повернення десятини в системі старозавітної Церкви. Апостол говорив, що раніше вона підтримувала храмових священиків, а сьогодні має підтримувати служителів християнської Церкви.

"Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку? Так і Господь наказав проповідникам Євангелія жити з Євангелія" (1Кор. 9:13-14).

6. Пожертвування зближують нас із Богом

Господь говорить, що десятина повинна бути принесена Йому.

"А всяка десятина худоби великої та худоби дрібної, усе, що перейде під палицею, - десяте буде святість для Господа" (Левит 27:32).

Одна десята будь-якого прибутку також належить Богові.

"Конче даси десятину з усього врожаю насіння твого, що рік-річно на полі зросте" (П.Зак.14:22).

"Врожай", про який тут ідеться, - це прибуток. Люди, які отримують дохід за свою працю, повинні відокремити одну десяту частину свого прибутку. Різні дари також входять у поняття "врожаю". Отже, якщо наш дохід становить 100 гривень ми повинні відділити одну десяту, тобто 10 грн.

Для будь-якого безкорисливого християнина повернення Богові однієї десятої - це справжній привілей. Десятина має бути дбайливо відділена на служіння Господу, перш ніж ми почнемо витрачати решту - дев'ять частин. Десятина священна. Її не можна комусь віддавати і не можна приховувати - Господь називає це обкраданням.

Якби християни різних напрямів об'єдналися у цій добрій справі для організації місій, шкіл, лікарень, будинків для перестарілих, церков, у підготовці християнських передач по радіо і телебаченню, скільки перешкод було б усунуто на шляху служіння Господу! Швидше справдилась би обітниця Христа!

"І проповідане буде це Євангеліє Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!" (Матв. 24:14).

Уся Земля змінилася б, якби кожен віруючий в Господа повернув Йому десятину і приніс добровільні пожертвування. Будемо ж пам'ятати слова Ісуса: "Віддайте кесареве - кесареві, а Богові - Боже!" (Марк 12:17).

Кесар, тобто держава, вимагає своїх податків. Людина справно їх виплачує, але часто забуває про обов'язки щодо Бога. Однак чи можна забувати, що все у Всесвіті належить Богові?

Биття нашого серця, дихання - все це від Господа. Без Його допомоги ми не змогли б заробити ні копійки, та й самого життя без Нього не було б. Отримавши від Нього усі дари, ми повинні приносити їх для слави Його і добра ближніх. Ісус сказав: "І Моїми ви свідками будете" (Дії 1:8). Якщо ми вірою постійно будемо відокремлювати десятину і приходити до Бога з пожертвуваннями, це буде для невіруючих найбільш переконливим свідченням. Якби всі християни були вірними служи­телями Господа, на Землі відбулися б величезні духовні зміни. Вони впливали б на увесь світ і торкнулися кожного серця!

7. Обітниці Господа вірним співробітникам

"Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, - промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір? І ради вас насварю все те, що жере, і воно не понищить вам земного плоду, і не заб'є винограду вам на полі, говорить Господь Саваот" (Мал.3:10-11).

Які чудові обітниці! Тому, хто вірно віддає десятину, Бог обіцяє надмір благословень! Він обіцяє селянинові, що збереже його врожай. Ця обітниця також означає, що опіка Господа поширюється на все, що б ми не робили.

Тим, хто вірний у відокремленні десятини і дарів, милосердний Бог і сьогодні допомагає у всьому. Як правило, християнин, який дає десятину, живе безбідно. І навіть якщо приходять важкі для нього часи, Господь не забуває Своєї обітниці і посилає йому Своє благословення, що умиротворює душу.

Господь Бог щедро винагороджує вірних жертводавців.

Правдиві християни усвідомлюють, що все їхнє багатство - тільки від Господа.

Господь виголошує прокляття над тими, хто обкрадає Його "десятиною і приносами" (Мал. 3:8-12). Своїми десятинами і приношеннями ми зможемо довести свою віру в Його Слово. Прийнявши Слово Господа як найбільшу обітницю, чи бажаєте ви бути Його співробітниками? Покладіться на Бога та Його непорушне Слово.

"Давайте - і дадуть вам ..." (Лука 6:38).

"А до цього кажу: Хто скупо сіє, - той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, - той щедро й жатиме! Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, - не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!" (2Кор.9:6-7).

До одного проповідника підійшов чоловік. Він був відомий як безнадійний п'яниця. Він перебував у скрутному становищі, здоров'я в нього було підірване. Але коли цей чоловік почув проповідь про десятину, то приніс проповідникові 50 грн. "На які ж кошти ви будете жити?" - запитав його проповідник.

Чоловік відповів: "Так, у мене дійсно залишилося лише 5-6 грн., але ці 50 грн. належать Богові".

"Але що ж ви всетаки будете робити?" - знову запитав проповідник.

"Не знаю, - зізнався чоловік. - Я знаю лише, що маю віддати свою десятину Господу, а Він не залишить мене".

І Господь не відвернувся від цієї людини, тому що її розкаяння було щирим. Відтоді усе своє життя вона присвятила Богові, і воно стало повнокровним та радісним.

Християнин не обов'язково отримує велике багатство, але знаходить головне - Бога. У серці християнина панує мир та непохитна віра в те, що Господь дарує йому все необхідне в цьому житті.

Псалмист Давид спілкувався із тисячами людей і, захоплений милістю Господа, вигукнув: "... Не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили" (Псал. 37:25).

Христос дарував нам усе, і ми маємо вірно служити Йому. Віддамо Господу свої серця, бо великою ціною Він викупив нас! Будемо ж шукати "найперше Царства Божого й правди Його, - а все це вам додасться" (Матв.6:33). Звернімося до Нього сьогодні в Ім'я Його.

Изучаем вместе » Нове Життя » 1 -  2 -  3 -  4 -  5 -  6 -  7 -  8 -  9 -  10 -  ... -  12 -  13 -  14 -  15 -  16 -  17 -  18 -  19 -  20 -  21 -  22 -  23 -  24