Наука, Біблія і Бог - урок №02

Изучаем вместе » Нове Життя » 1 -  ... -  3 -  4 -  5 -  6 -  7 -  8 -  9 -  10 -  11 -  12 -  13 -  14 -  15 -  16 -  17 -  18 -  19 -  20 -  21 -  22 -  23 -  24

Урок № 2
"Наука, біблія і бог"

Сьогодні ми спостерігаємо розквіт науки. Людина намагається осягнути таємниці природи. Вона схиляється над мікроскопом, намагаючись проникнути в таємниці атома, вдивляється у телескоп з надією побачити найбільш віддалені галактики. Кожен день ми дізнаємося про нові відкриття науки.

1. Наука і Біблія

Не раз висловлювалася думка, що Біблія і наука несумісні, що вони суперечать одна одній. Є чимало християн, які підозріло ставляться до науки і вчених, а також багато вчених вважають Біблію просто збіркою міфів і легенд, на достовірність яких не можна покластися. А що є правда? У Біблії ми знаходимо таке пояснення: "Твоє слово - то правда" (Івана 17:17). "Трава засихає, а квітка зів'яне. Слово ж нашого Бога повіки стоятиме!" (Ісая 40:8).

Дійти до розуміння правди ми зможемо, як вивчаючи Біблію, так і займаючись науковими дослідженнями. Учений відшукує істину, спостерігаючи світ навколо себе, тобто досліджуючи творіння Боже. Вивчаючи ж Біблію, людина пізнає Слово Боже, а через Нього - і Самого Творця, Який створив Усесвіт. Справжня наука і Біблія не суперечать одна одній. Завдяки науковим дослідженням ми зможемо багато дізнатися про Бога. І, навпаки, досліджуючи Біблію, ми зможемо краще зрозуміти створений Ним світ.

2. Відносність наукових даних

Нерідко можна почути скептичні висловлювання на адресу наукових досліджень. Це не дивно: будь-який підручник старіє протягом кількох років. В одному з останніх підручників з астрономії можна прочитати: доки цей підручник вийде з друку і потрапить до рук студентів, його вже можна вважати безнадійно застарілим. Чому? Тому що нові відкриття постійно розширюють наше розуміння великого творіння Божого. Істина незмінна, змінюється тільки наше осягання істини.

Учений пізнає істину, спостерігаючи й експериментуючи. Спостерігаючи світ навколо себе, він може сформулювати те, що прийнято називати науковими законами. Іноді їх називають "законами природи". Яблуко падає з гілки. І ось учений, звернувши увагу на те, що воно завжди падає донизу, доходить висновку про закономірність цього явища. Наука відкриває закон тяжіння.

Інший учений винаходить апарат, який тримається в повітрі. Винахід літаючої машини зовсім не суперечить закону тяжіння, він підтверджує істинність інших законів - законів аеродинаміки.

Учений постійно відчуває невдоволення. Відшукуючи все нові й нові факти, ставлячи все нові й нові досліди, він намагається краще усвідомити все, що відбувається на Землі і в космосі. І кожне відкриття наближає його ще на один крок до істини.

Наприклад, п'ятсот років тому людина, яка спостерігала небо, була переконана, що Сонце, зірки й планети обертаються довкола Землі. Але ось з'являється визначна праця польського вченого Миколи Коперника "Обертання небесних сфер", в якій він твердить, що Земля і планети обертаються довкола Сонця. Ідеї Коперника визначили новий розвиток астрономії.

Кожна нова наукова ідея ґрунтується на попередніх. Наш час можна назвати століттям наукових чудес. І Біблія провіщає, що людство володітиме величезним запасом знань. Зверніть увагу на слова Господа, які Він сказав пророкові Даниїлу за шістсот років до народження Христа.

"А ти, Даниїле, заховай ці слова, і запечатай цю книгу аж до часу кінця. Багато хто дослідять її, і так розмножиться знання" (Даніїла12:4).

Чи досліджує людина світ? Безсумнівно. Чи збільшилися наші знання? Звичайно. В історії людства ще не було часу, подібного до нашого. Реактивні літаки і супутники, комп'ютери і мобільний зв'язок стали звичайним явищем.

Завдяки науковим відкриттям наше знання світу значно збільшилося, а також розширилися межі нашого розуміння.

Винахід ракетного двигуна відкрив людині шлях у в космос. Комп'ютер дав змогу виводити супутники на точно розраховані траєкторії і спостерігати далекі планети з близької відстані. Ми можемо встановлювати на космічних станціях телескопи й отримувати надзвичайно точні дані про зірки.

Наукові теорії постійно змінюються, як постійно змінюються і вдосконалюються методи досліджень. Роберт Міллікан, голова американських учених, якось зауважив: "Кожна нова крихта знань у будь-якій новій галузі відкриває незмірно більшу галузь недослідженого. І те, що ми вже знаємо, або вважаємо, що знаємо, необхідно постійно перевіряти, бо воно може змінитися докорінно".

Так, наше розуміння природи змінюється. Але кожна нова зміна несе із собою відкриття нових творінь Господа. І кожне нове відкриття ще більше допомагає нам пізнавати велич Бога.

3. Незмінність та абсолютність Слова Божого

Слово Боже незмінне. Господь - великий Автор двох книг: Біблії і книги природи. Як незмінні Божі постанови щодо матеріального світу, так само вічні і закони духовного світу людини, про які читаємо в Біблії. Наше розуміння законів природи перебуває в постійному розвитку, це ж можна сказати і про розуміння Слова Божого. Коли Галілей вперше подивився в окуляр телескопа, який він щойно винайшов, і розповів про побачене, розуми багатьох служителів релігії були збентежені. Ідеї, які, як вони вірили, ґрунтувалися на Слові Божому, виявилися помилковими. Потрібно було багато часу, щоб зрозуміти: помилковим було не Слово Боже, а людське розуміння його.

Біблія розповідає нам про вічні незмінні істини. Будемо намагатися читати Слово Боже так, аби бути впевненими, що ми пізнаємо не тільки його зовнішню форму, а й зміст.

4. На чому ґрунтується справжня наука?

Величезна основоположна істина всіх часів міститься в перших словах Біблії: "Напочатку Бог створив ..." (Буття 1:1).

Доктор фізичних наук, лауреат Нобелівської премії Артур Комптон, коментуючи цей вірш Слова Божого, говорив: "Для мене віра починається з розуміння того, що Вищий Розум створив Усесвіт і людину. Для мене не існує жодних перешкод у знаходженні цієї віри, тому що незаперечним є твердження: де є задум, там є розум." Всесвіт, що розвивається за визначеними законами, свідчить про істинність найголовніших із будь-коли сказаних слів: "Напочатку Бог створив ..." Більшість учених нашого часу знайшли таку віру в Бога. У 1966 р. за редакцією Джона Клавера Монсма вийшла книга "За завісою невідомого". Книга складається із 26 розділів, кожен з яких написаний фахівцем у певній галузі знань. Усі автори цієї книги - християни. Усі вони дійшли висновку, що основна істина всього сущого є Бог.

Зізнання Роберта Міллікана типове для багатьох видатних учених. Тисячі років тому Йов побачив даремне намагання людини визначити, Хто є Бог: "Чи можеш ти дослідженням знайти Бога?" Але з давніх-давен людина із захопленням дивилася на чудовий порядок, який панував у природі, і визнавала своє незнання і свою обмеженість. З глибоким благоговінням стояла вона перед Творцем, повторюючи за псалмистом: "Сказав безумний в серці своєму: "Нема Бога".

5. Біблія і наукові дослідження

Біблія і ті принципи, за якими будується будь-яке наукове дослідження, відповідають одне одному.

Коли Йов нарікав на Бога, Господь запитав його: "Чи ти знаєш устави небес?" (Иов 38:33).

У розділах 38-40 Бог розказує Йову про закони природи. Поміркуйте про це! Понад три тисячі років тому натхненне Слово провіщало людині про природні закони, за якими живе світ. І сьогодні наука вивчає "устави небес", закони природи.

Бог-Творець фізичних законів. Подивіться навколо себе, і ви виявите в природі єдиний задум. Але задум неможливий без мислителя. І Біблія говорить: "Напочатку Бог створив ..." (Буття 1:1). Створення неможливе без розуму. Наш Всесвіт виник не сам по собі. Його виникнення не було випадковим. Бог створив світ згідно з певними фізичними законами, які Він встановив, і вони визначають існування і розвиток усякого творіння.

Розмірковуючи про світовий порядок, Девід Рафаель Клейн у 1970 р. писав: "Кожний, хто може оцінити складність будови ока мухи, дивуватися механіці руху пальців людини, помітити красу забарвлення метелика, зрозуміти будову матерії в будьякому її вияві, не зможе після цього заявити, що все це - результат сліпого випадку".

Спостерігаючи строгий порядок у природі, багато вчених не можуть не дійти висновку, якого дійшов британський фізик-астроном Джеймс Джине: "Усе з незаперечністю вказує на події, які визначили характер творення і виникли в певний час. Всесвіт не міг виникнути випадково, і навряд чи завжди був таким, яким є зараз".

Ми живемо у Всесвіті. Звідки він бере свій початок? Біблія відповідає: "Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме" (Євреїв 11:3). "Словом Господнім учинене небо, а подихом уст Його - все Його військо ... бо сказав Він - і сталось, наказав - і з'явилось" (Псалом 33:6,9).

6. Біблія і фізика

Ми знаємо, що атоми є цеглинками, з яких будується матерія. Розміри атома такі малі, що око людини не може побачити його без мікроскопа. Навіть людина, далека від науки, знає, що Всесвітом керують ті ж невидимі сили, що діють всередині атома. Організація такої складної, старанно продуманої системи під силу тільки Вищому Розумові. Доктору Чарльзу Сейосу належать слова: "Створення матерії, Всесвіту, Сонячної системи, Землі і всього, що живе на планеті, показує, що за­дум Божий полягав у створенні єдиної фізичної системи".

Не дивно, що сьогодні багато вчених повірили в Божествен­ного Творця. Усе, що оточує нас, видиме і невидиме, свідчить про Бога.

"Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розповідає небозвід" (Псалом 19:2).

У своїх пошуках істини ми все більше переконуємось у тому, що Бог спроможний втілювати Слово. Що таке створення? Це прояв Божої сили.

Дослідники досі намагаються з'ясувати природу світла. Це творіння залишається загадковим явищем для людини. "І сказав Бог: "Хай станеться світло!" (Буття 1:3). "Бо сказав Він - і сталось, наказав - і з'явилось" (Псалом 33:9).

Що ж являє собою світло? Науці відомо кілька теорій природи світла. Колись існувала корпускулярна теорія, потім прийшла хвильова теорія, далі загальновизнаною стала квантова теорія. Науці ще належить пояснити це творіння Боже.

7. Біблія й астрономія

"Підійміть у височину ваші очі й побачите, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім'ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його" (Ісая 40:26).

Чи не закликає нас Господь у цих словах звернутися до вивчення неба?

Ці слова з книги пророка Ісаї написані на могильній плиті Джона Гершела. Разом зі своїм батьком цей видатний англійський астроном перетворив вивчення зірок на справжню науку.

Цар Давид у дитинстві був пастухом. Ми можемо уявити, як довгими ночами він милувався зірками, а поряд мирно відпочивала череда його батька. Його пісні сповнені благоговіння перед дивовижними творіннями Божими.

"Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розповідає небозвід" (Псалом 19:2).

На відміну від своїх сучасників Давид не обожнював зірки. Він поклонявся Богові, Який створив їх. Декотрі люди вважають, що зірки можуть впливати на нашу долю, що вони приносять нам щось особливе. Давид вірив в інше: зірки розповідали йому про Творця.

"Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку,- без мови й без слів, не чутний їхній голос, та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю Вселенної їхні слова!" (Псалом 19:3-4).

Тисячоліттями астрономи й астрологи Єгипту і Китаю, Вавилону й Індії намагалися зрозуміти таємниці небес. Що таке зірки? Як далеко вони знаходяться від нас? У наш час ми маємо баґато наукових даних, які свідчать про нескінченність космосу.

"Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони!" - з натхненням говорить Єліфаз у книзі Йова (Йов 22:12).

Нашим найближчим "сусідом" є Місяць. З яким хвилюванням спостерігали ми перші кроки людини на поверхні Місяця 20 липня 1969 р.! Політ на Місяць (відстань до якого становить 382400 км) і повернення на Землю зайняли 195 годин 18 хвилин. Зазначимо, що всі планети рухаються видовженими орбітами, і відстань до них постійно змінюється, тому, зазвичай, вказують її середню величину.

Але про Місяць ми можемо сказати, що він знаходиться на "задвірках Землі". За межами наших "земних володінь" знаходиться Сонце і планети Сонячної системи. Але навіть Сонце, яке віддалене від Землі приблизно на 149 млн. км, вважається порівняно близькою зіркою: світловому променю потрібно всього 8 хв., щоби подолати цю відстань.

Шість планет (включаючи і Землю) можна спостерігати неозброєним оком. Аби побачити три інших - Уран, Нептун і Плутон - потрібний телескоп. Але і Плутон, найбільш віддалена від нас планета, знаходиться на відстані лише 6,4 млрд. км. Сонце, планети та їхні супутники, комети, астероїди - це наші близькі "сусіди". За межами ж нашої системи знаходяться зірки, відстань до яких неможливо вирахувати в кілометрах. Щоб визначити такі відстані, використовують поняття "світловий рік". Світловий рік - це відстань, яку світловий промінь проходить за рік зі швидкістю 300 000 км за секунду. Найближча із зірок, Альфа Центавра, віддалена від Землі на 4,3 світлових роки. (Це понад 40 000 000 000 000 км).

Такими громіздкими цифрами користуватися незручно, тому вченими і була запропонована особлива одиниця виміру - "світловий рік".

За Альфа Центаврою знаходиться незліченна кількість інших планет різних розмірів і забарвлень. Уночі влітку ми можемо бачити туманну смугу світла, яка отримала назву "Чумацький шлях". "Чумацький шлях" являє собою ціле сімейство зірок - галактику. Вчені припускають, що вона складається зі 100 млрд. зірок. Наше Сонце з його планетами належить до цього зоряного сімейства.

Але наша галактика не єдина. В ясну ніч ми можемо спостерігати туманність Андромеди. Ця галактика за розмірами перевищує нашу. За допомогою потужних телескопів астрономи виявили величезну кількість галактик - близько 100 млрд. Деякі з них віддалені від нас на відстань мільйонів світлових років.

Міркуючи про ці цифри, усвідомлюючи нескінченність Всесвіту, ми не можемо не вигукнути разом з Йовом: "Це ж тільки частинки діл Його, і як мало ми чули про Нього! А хто ж би зміг зрозуміти всю велич могутності Його?" (Йов 26:14).

Прочитаємо й чудове звернення Давида до Бога: "Коли бачу Твої небеса - діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,- то що є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?" (Псалом 8:4-5).

Великий Бог, Котрий створив нескіченний Всесвіт, ніколи не відлучав від Себе Своє творіння. І навіть у той момент, коли рід людський повстав проти Нього, Він явив безмежну любов - послав Свого єдиного Сина, Ісуса Христа, померти за людей, щоб вони мали життя вічне.

8. Свідчення Божої творчої сили

Кілька років тому в одному з журналів була надрукована стаття доктора медичних наук Орріна Кітінга. У ній він розповів, як вивчення будови людського тіла допомогло йому знайти віру в Ісуса Христа, хоч до цього він був переконаним атеїстом. Будь-який прояв релігійної віри Кітінг вважав забобоном та перешкодою на шляху до наукового прогресу. Як переконаний атеіст, він ніколи не пропускав нагоди пропагувати свої погляди.

Але одного разу відбулася подія, яка перевернула все його життя. На одному із занять в анатомічному театрі видатний анатом Дейвід Грант, який робив розтин, раптом зупинився і звернувся до студентів: "Перед вами людський організм, який заперечує атеїстичні погляди". Продовжуючи цю думку, він сказав, що кожна розумна людина бачить творчу силу, незбагненну для нашого розуміння; досить подивитися на складну будову тіла людини, аби переконатися в цьому. Далі Грант зазначив, що лікар, як ніхто інший, повинен визнати і відчути Божу силу, яка керує усіма людськими справами!

Слова Гранта змусили Кітінга замислитися. Цілу ніч він провів у роздумах, а на світанку від його атеїстичних переконань не залишилося й сліду. Він твердо повірив у Бога.

Богонатхненний псалмоспівець вигукнув: "Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!" (Псалом 139:14).

Цікаве визнання ще одного колишнього атеїста, який прийшов до Бога, вивчаючи природу.

Звернути увагу на красу троянди, оспівати її і в наступний момент заявити, що Всесвіт - це неживий хаос, - значить суперечити самому собі. Для мене відкриття краси і загадковості рослинного світу було подібне до Божого одкровення.

Я купив збільшувальне скло і ночами моїм улюбленим заняттям було роздивлятися стокротку з міріадами її зірочок, які вмілий Творець увінчав крихітними золотими коронами. Я відкрив, що кожна пелюстка ірису відрізняється особливим багатством візерунку, який перевершує найкращі зразки гобеленів. Напрочуд звичайне виявилося надзвичайно хвилюючим: як витончено виглядали подушечки насінника, неначе "пришиті" до нижнього боку листка папороті: точнісінько як ґудзики гарної курточки!

Споглядання дало мені змогу побачити форму і малюнок творінь Божих, а слух відкривав мені ритм, якому підпорядкований Всесвіт. У повітрі було чути музику: чудове лігато звучало в тихій пісні вітру, що причаївся в пшениці, яскраве арпеджіо чулося в дощовій зливі, дивовижні наспіви флейти бри­ніли у пташиних піснях. Невже цей музичний потік не має головного музиканта? Такі питання я ставив собі під час своїх самотніх прогулянок" (Беверлі Ніколс. "Усе, чим я міг би бути", 1951).

Наш Господь споконвіку займається великою наукою, і все довкола нас свідчить про Його могутність. Небо - це дивовижний екран, дивлячись на який, ми переконуємось у творчій силі Бога. Суша і море, дерева і квіти - усе несе на собі відбиток Його задуму.

"Але запитай хоч худобу - і навчить тебе, і птаство небесне - й тобі розповість. Або говори до землі,- й вона навчить тебе, і розкажуть тобі риби морські. Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила!" (Йов 12:7-9).

Изучаем вместе » Нове Життя » 1 -  ... -  3 -  4 -  5 -  6 -  7 -  8 -  9 -  10 -  11 -  12 -  13 -  14 -  15 -  16 -  17 -  18 -  19 -  20 -  21 -  22 -  23 -  24