Іти слідами Ісуса - урок №14

Изучаем вместе » Нове Життя » 1 - 2 - 3 - 4 - 5 - 6 - 7 - 8 - 9 - 10 - 11 - 12 - 13 - ... - 15 - 16 - 17 - 18 - 19 - 20 - 21 - 22 - 23 - 24

Урок № 14 .
"Іти слідами ісуса "

Одного разу до церкви, де відбувалося богослужіння, зайшов незнайомець. Одяг його був зношений, увесь вигляд свідчив про надзвичайну втому. Ця людина була виснажена і, можливо, хвора.

Прибулий розповів свою історію. Він відбував ув'язнення у виправній колонії, а зараз його звільнили. Проте воля не принесла йому радості. Він ніде не міг знайти роботи і житла. І ось йому доводиться ходити від міста до міста, марно шукаючи допомоги і співчуття в серцях людей.

Вимовивши ці слова, він знепритомнів від слабості й голоду.

Проповідник поспішив закінчити богослужіння, привів незнайомого до свого дому і потурбувався про нього.

На наступному богослужінні служитель церкви звернувся до всього зібрання із запитанням: "Що зробив би Ісус на нашому місці?" Вперше люди, які звикли думати лише про власний добробут, відчули, що кожну хвилину свого життя необхідно прожити з Іменем Христа.

Проповідник нагадав людям слова апостола Івана, які багато хто забув: "А хто каже, що в Нім пробуває, той повинен поводитись так, як поводився Він" (1Івана 2:6).

Але як нам дізнатися, що зробив би Ісус у тому чи іншому випадку? Для цього потрібно вивчати Його земне життя, молитися, щоб зрозуміти Його слова, і наслідувати Його у всіх своїх справах.

1. Життя Ісуса було сповнене послухом

Ісус та Його Отець нероздільні. Ісус говорить: "Я і Отець - Ми одне!" (Івана 10:30).

Ісус говорить, що прийшов на землю виконати волю Свого Отця: "Отче Мій ... не як Я хочу, а як Ти ..." (Матв.26:39).

Воля Господа дається людині, щоб вона раділа, додержуючись Його Закону: "Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій - у мене в серці" (Псал.40:9).

Ісус виконував Закон і знаходив радість у цьому: "Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця і перебуваю в любові Його" (Івана 15:10).

Спонукувані любов'ю, ми повинні додержуватися Закону Господнього, як Ісус. Через тридцять років після воскресіння Христа апостол Іван звернувся до віруючих із палким закликом додержуватися усіх Заповідей, котрі не втратили своєї сили і зберегли те ж значення, яке мали до хресної смерті Ісуса.

"Улюблені,- не пишу я для вас нову заповідь, але заповідь давню, яку мали від початку ... Але при тім і нову заповідь я вам пишу, що справді вона і в Ньому, і в вас,- що минається темрява, і світло правдиве вже світить" (1Івана 2:7-8).

Спаситель дає нам нове бачення давніх Заповідей, освітлюючи їх променями Своєї любові. З камінних скрижалів Божою благодаттю вони переносяться в серце людське та сяють новим світлом і новою силою. Життя Христа, сповнене люблячого послуху,- чудовий приклад для нас.

"Якщо ви Мене любите,- Мої заповіді зберігайте" (Івана 14:15).

2. Господній день

Наш світ був створений Христом та Отцем.

"Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків, а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив" (Євр.1:1-2).

Господь створив світ за шість днів, а сьомого дня - відпочивав. Цей сьомий день, день суботній, відмічений благословенням Отця і Сина.

"І були скінчені небо і земля, і все воїнство їхнє. І скінчив Бог до дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив. І поблагословив Бог день сьомий і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив" (Бут.2:1-3).

Отже, Творець відділив сьомий день трьома Божественними діями:

Він СПОЧИВ сьомого дня.

Він БЛАГОСЛОВИВ сьомий день.

Він ОСВЯТИВ сьомий день.

Господь зробив сьомий день святим днем і дав його людині. Лише Творець міг освятити день, людині це не під силу. Субота є особливим днем тижня, коли ми можемо відчути душевний спокій, який приходить від спілкування з Богом. Субота була освячена й відокремлена від інших днів; вона приносить людині спокій і благословення.

У Четвертій Заповіді Господь встановив: "А день сьомий - субота для Господа Бога твого ..." (Вих. 20:10).

Саме субота, сьомий день, є днем Господнім, а не неділя, перший день тижня. Біблія не називає іншого святого дня, крім суботи, останнього дня тижня. Бог називає цей день "святий день Мій".

Живучи на землі, Ісус сказав, що Він - Господь суботи: "І сказав їм: субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи, а тому то Син Людський - Господь і суботі" (Марк 2:27-28).

Разом зі Своїм Отцем Син Божий створив сьомий день. Отже, за правом Творця, Христос - Господь суботи.

Господній день згадується і в останній книзі Нового Заповіту. Перебуваючи у вигнанні на острові Патмос, апостол Іван бачив видіння і записав їх у книзі Об'явлення. Перше видіння відкрилося йому в Господній день, бо він записав: "Я був у дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучний, немов сурми ..." (Об'явл.1:10).

Саме в цей святий день нам зможе відкритися благословенна можливість мати спілкування з Господом, як це сталося з Іваном.

3. Христос святкував суботу

"І прибув Він до Назарета, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і став, щоб читати" (Лука 4:16).

За "звичаєм Своїм" Ісус святкував суботу. У суботу Він перебував у домі молитви, бо Його справою було "виконати усю правду" (Матв. 3:15). "Правда" в цьому контексті означає праведний спосіб життя, який можливий лише за умови щирого додержування Слова Божого в усіх справах.

Ми не зустрічаємо жодної згадки про те, що Ісус порушив цей день. Він завжди шанував його.

"І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах. І дивувались науці Його, бо слово Його було владне" (Лука 4:31-32, див. також Марк 3:4).

Субота - це день, коли Господь приносить спокій Своєму народові. Слово "субота" означає "спокій", "відпочинок". Ісус прийшов, щоб навчити людей, як слід святкувати Господній день, щоб знайти спокій і для тіла, і для розуму, і для душі.

Дивлячись у майбутнє, яке прийде після Його вознесіння, Ісус називав цей час тривожним. Передбачаючи зруйнування Єрусалима, яке відбудеться в 70 р. н.е., тобто через сорок років після Його воскресіння, Христос говорив: "Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу" (Матв.24:20).

Отже, Христос чекав і сподівався, що всі Його послідовники будуть святкувати суботу.

На цей день вказує і Божественна постанова, дана біля гори Сінай за сотні століть до земного життя Христа: "Пам'ятай день суботній, щоб святити його ... А день сьомий - субота для Господа Бога твого ..." (Вих. 20:8-10).

Ні Церква, ні держава не зможуть змінити цей порядок. І якщо ми бажаємо знайти душевний спокій у Христі, то повинні пам'ятати про цей день, єдиний у тижні, який Він заповідав нам не забувати і святкувати.

Вороги звинувачували Ісуса в тому, що Він нібито порушував Божі Заповіді.

"Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов,- Я не руйнувати прийшов, але виконати. Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться,- ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все. Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім, а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім" (Матв.5:17-19).

Отже, зі слів Ісуса ми почули, що швидше минуться земля і небо, ніж буде змінений моральний Закон.

Чи справді Заповідь про дотримання суботи є настільки важливою, що її слід неухильно виконувати? Ісус говорить, що Його Закон не може бути змінений ні на йоту. Закон непорушний, і непорушним має бути наше виконання Закону.

Ісус, втілення живого Слова, довів важливість Закону, додержуючись його. За кілька століть до народження Христа Ісая пророкував: "Господь захотів був того ради правди Своєї, збільшив та прославив Закона" (Ісая 42:21).

Усі Десять Заповідей були виконані Ісусом, включаючи і Заповідь про сьомий день. Його земне життя було прикладом послуху в дотриманні Закону і, разом з тим, відкрило суть цього Закону й звеличило його.

4. Наслідуючи приклад Ісуса

Бог завершив Свою працю створення світу за шість днів, а сьомого відпочивав. Завершивши Свою працю спасіння світу, померши на хресті, Він спочивав у гробниці також сьомого дня.

Учні Христа теж ревно дотримувалися суботи.

"День той був Приготування, і наставала субота. А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його. Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали" (Лука 23:54-56).

Серед апостолів ніколи не виникало питання, чи біблійна субота є "Господнім днем". Намагатися довести, що в Новому Заповіті субота із сьомого дня перенесена на перший день тижня, - це значить старатися побачити між рядками те, чого в Новому Заповіті ніколи не було. Пошуки будьякого обґрунтування для святкування Господнього дня в неділю приречені на поразку, бо підстав для цього немає. Святкування неділі не було заповідане Христом, ніхто з Його вірних послідовників також нічого не говорить про це. Додержування неділі визначається насамперед людськими почуттями й уявленнями.

Господь покликав апостола Павла проповідувати язичникам чудову історію визволення від гріха. І серед язичників апостол свято додержував суботу. Перебуваючи в Македонії, зокрема в Коринті, протягом півтора року апостол щосуботи навчав людей Слова Божого: "І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та геленів. І позостався він рік і шість місяців, навчаючи в них Слова Божого" (Дії 18:4,11).

У Діях (13:14,42,44) ми читаємо, що апостол Павло суворо додержував суботи, перебуваючи і в Антіохії Пісидійській. З цього випливає, що перша християнська Церква в тих місцях, де була заснована, додержувалася сьомого дня - суботи. Із 16-го розділу ми дізнаємося, що апостол Павло разом з іншими християнами проводив суботні богослужіння біля річки поблизу міста Филипи (в.13). Проповідуючи в Солуні, Павло також додержувався Заповіді про суботу, "за звичаєм своїм".

"І Павло, за звичаєм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботи з Писання, виказуючи та доводячи, що мусив Христос постраждати й воскреснути з мертвих і що Христос Той - Ісус, про Якого я вам проповідую" (Дії 17:2-3).

Остання книга Біблії (Об'явл.14:13-16) малює перед нами картину Другого приходу Христа. Тут ми читаємо і про тих, хто сьогодні покладає надії на близький Прихід Ісуса: "Тут терпеливість святих, що додержують Заповіді Божі та віру в Ісуса" (Об'явл.4:12).

Отже, в останні дні ті, хто додержують Заповіді Божі та мають віру в Ісуса, будуть відзначені Богом. Перед Приходом Христа істинний Божий народ вірно виконуватиме Всі Заповіді Господні і святкуватиме суботу як святий день.

Коли викуплені успадкують Нову Землю, субота Христова буде їхнім знаменням вічного спокою.

"Бо як небо нове та нова та земля, що вчиню, стануть перед обличчям Моїм, говорить Господь ... І станеться, кожного новомісяччя в часі його і щосуботи за часу її кожне тіло приходитиме, щоб вклонятися перед обличчям Моїм, говорить Господь" (Ісая 66:22-23).

На Новій Землі всі будуть додержувати суботу. І якщо ми вже сьогодні бажаємо готуватися до майбутнього життя, тоді необхідно починати ретельно додержувати Заповідь про Господній день - суботу.

5. Радість суботнього дня

Господь говорить про сьомий день, суботу: "... Суботи Мої будете пильнувати, бо це знак поміж Мною та поміж вами для ваших поколінь, щоб ви пізнали, що Я - Господь, що освячує вас" (Вих.31:13).

"І також дав Я їм Свої суботи, щоб були вони знаком поміж Мною та між ними, щоб пізнати, що Я - Господь, що освячує їх" (Єзек.20:12).

Субота свідчить про силу і владу Господа. Це обітниця спасіння християнинові, жителю майбутнього Небесного Царства, який свято наслідує в усьому Ісуса. Вона є ознакою освяченого життя.

Якщо ми будемо вірні символові Божої творчої сили, тоді і нам будуть даровані благословення Господні.

"Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш,- не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова,- тоді в Господи розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого,- бо уста Господні сказали оце" (Ісая 58:13-14).

Усім нам потрібні мир і спокій! Тож прислухаймося до обітниці духовного спочинку, який буде дарований тим, хто додержує всі Заповіді Господні: "О, коли б ти прислухався до Моїх заповідей, то був би твій спокій, як річка, а твоя справедливість, немов морські хвилі!" (Ісая 48:18; див. також Матв. 11:28- 29).

Усі, хто порушує одну із Заповідей, стає порушником усього Закону Божого.

"Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає" (Яків 2:10).

Ми можемо знайти духовний спокій лише тоді, коли будемо виконувати Заповіді, які Господь дав для нашого добра.

"Для безбожних спокою немає, говорить Господь" (Ісая 48:22).

Багато разів Господь вказував на те, що потрібно додержувати суботу як знак між Ним та ізраїльським народом, як ознаку отриманого спокою. Говорив Господь і про те, що послух має виходити із глибини серця і бути щирим.

"О, коли б їхнє серце було їм на те, щоб боялись Мене й пильнували всіх Моїх заповідей по всі дні, щоб було добре їм та синам їхнім навіки!" (П.3ак.5:29).

Але знову і знову Ізраїль порушував Божі постанови. Народ відвернувся від істинного Бога, Творця землі й небес, і поклонявся язичеським ідолам. Поклоняючись кумирам, люди забули, що субота - святий день Господній. Отже, тому і не змогли виконатися дані їм обітниці. Їхнє виконання залежало від того, наскільки вірним буде народ у дотриманні Закону Божого, зокрема суботи.

Яке ж значення має субота для нас, сучасних християн? Ми шануємо того ж Бога, що й Ізраїль у давні часи. Великий святий Закон Господній незмінний, і субота, встановлена при створенні, протягом усіх століть була символом спокою і життя в Христі. Цей святий день означав для Адама та Єви мир і спокій, коли вони перебували у своєму досконалому світі. Він означав мир та спокій і для патріархів давнини. Він символізував обітований спокій, про який мріяв поневолений Ізраїль. Він приніс спокій розп'ятому Христові, коли Він лежав у гробі в суботу.

Чи змінилося якимось чином значення суботи для новозавітної Церкви? Прислухайтеся до слів новозавітного автора: "Бо колись про день сьомий сказав Він отак: "І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї" ... Коли ж залишається ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Євангелія була перше звіщена, не ввійшли за непослух ... Бо коли б Ісус (Навин) дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьому. Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок. Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх" (Євр.4:4,6,8-10).

Божий народ минулих часів мав ту саму Добру вістку, що й ми, але вони відкинули віру і виявили непослух. А обітниця залежала від послуху, отже, народ цей так і не здобув духовного спокою, який міг би знайти в Ханаані.

Апостол говорить нам, що їхня поразка в досягненні духовного і матеріального спокою в землі Обітованій не означає, що сама обітниця втратила свою силу. Мир і спокій - частина і новозавітної обітниці. У новозавітні часи субота залишається символом вічного спокою. Звернемо увагу на такі слова: "Отже, людові Божому залишається суботство, спочинок" (Євр. 4:9).

Сьомий день, субота, - вічне знамено миру і спокою в Христі. Як додержання суботи було частиною задуму Господнього на початку, так і сьогодні, і в майбутні часи ця Заповідь є і залишиться незмінною. Як хрест Христа обіцяє віруючому мир, так і Небеса обіцяють спокій тим, хто підніметься на них.

Як новозавітні християни, ми повинні вірно додержуватися біблійного суботства. Додержуватися не для того, аби бути спасенними, але на знак свого спасіння, на знак того, що Закон Божий записаний у наших серцях і розумі. Ми станемо щасливими володарями освяченого життя. Біблійна субота буде символом, що вказує на нашу благословенну приналежність до народу Господа Бога Ісуса Христа.

Ви бажаєте знайти мир і спокій? З Ісусом у серці ви знайдете мир Божий, що "вищий від усякого розуму" (Фил.4:7). З Ісусом у серці вам відкриється можливість "поводитись так, як поводився Він" (1Івана 2:6). Сьомий день -субота - це дарований Христом символ Божого Царства миру і спокою. Прийміть його як знамення своєї єдності з Господом!

Изучаем вместе » Нове Життя » 1 - 2 - 3 - 4 - 5 - 6 - 7 - 8 - 9 - 10 - 11 - 12 - 13 - ... - 15 - 16 - 17 - 18 - 19 - 20 - 21 - 22 - 23 - 24