Як стати християнином - урок №10

Изучаем вместе » Нове Життя » 1 -  2 -  3 -  4 -  5 -  6 -  7 -  8 -  9 -  ... -  11 -  12 -  13 -  14 -  15 -  16 -  17 -  18 -  19 -  20 -  21 -  22 -  23 -  24

Урок № 10 .
"Як стати християнином"

Одного разу підводний човен зазнав аварії. Усі члени екіпажу зрозуміли, що це було їхнє останнє занурення. Позбавлені будь-якої допомоги, вони знаходилися на дні Атлантичного океану на глибині 72 м. Моряки подавали всілякі сигнали, аби привернути до себе увагу.

Чи помітять і чи зможуть врятувати їх? Допомога могла прийти тільки згори, більше її чекати нема звідки.

У цілковитій тиші, заглиблені в передсмертні думи, вони чекали. Кожна година здавалася вічністю.

Незабаром на їхні пошуки вирушив спеціальний корабель. Через кілька годин він знайшов затонулого підводного човна. Але рятувальні роботи почалися лише через двадцять чотири години після катастрофи. Поміркуйте, що значили ці довгі, проведені в цілковитій темряві, години для людей, які перебували в підводному човні?

Нарешті величезний батискаф почав занурюватись у темні глибини та щоразу піднімати на поверхню кілька осіб. І ось усі тридцять три члени екіпажу були врятовані. Коли батискаф наблизився до затонулого підводного човна, ніхто з екіпажу не думав відмовлятися від допомоги. Кожен мріяв залишитися живим.

Так і в нашому житті. Якщо ми бажаємо жити в Царстві Господньому, то повинні обрати Божий шлях спасіння. Потрібно пам'ятати, що допомога може прийти лише згори, лише від Бога.

Чи бажаєте ви прийняти цю допомогу і стати християнином? А, може, ви не знаєте, із чого почати? Вам допоможе цей урок. Ви маєте зробити лише кілька простих кроків назустріч Христові. Давайте звернемося до Слова Божого, яке поведе нас цим шляхом.

1. Віруйте - і спасетесь

Яким буде перший крок на шляху пізнання Бога? Відповідь ми знаходимо в Посланні апостола Павла до євреїв: "І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду" (11:6).

Ми повинні вірити в те, що Бог є і винагороджує тих, хто шукає Його.

"Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасенний ти сам та твій дім" (Дії 16:31).

"І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали" (Дії 4:12).

Повірте, і це буде першим кроком до нового, християнського життя.

Хтось може заперечити: "Але якщо в мене немає віри, як я зможу повірити?" Апостол Павло в Посланні до римлян вказує на шлях до віри: "Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове" (10:17).

Віру принесе нам Слово Боже, записане в Біблії, якщо ми старанно будемо вивчати її і приймемо у своє серце. Отже, ступайте на цей шлях і розгорніть Біблію.

2. Покайтеся - і будете прощені

Зробимо тепер другий крок у напрямку до нового життя.

"Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хтось загинув, але щоб усі навернулися до каяття" (2Петр. 3:9).

Отже, перший крок - це віра в Бога, другий - покаяння.

Тут може виникнути питання: "Чи можу я бути впевненим у тому, що Бог простить мене?" Відповідь знаходимо в 1-му Посланні Івана: "Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити та очистити нас від неправди всілякої" (1:9).

Подібне ми читаємо в книзі Вихід: "Господь, Господь, - Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину, переступ та гріх ..." (34:6-7).

Чи не здається вам, що наш Небесний Отець ставиться до нас краще, ніж ми того заслуговуємо? Так, Він бажає простити нас.

"Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне" (Івана 3:16).

Який дивовижний приклад любові та добросердя!

Отже, перше, що нам потрібно зробити, - увірувати в Бога. Потім необхідно усвідомити, що ми грішні, і покаятися.

"Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами" (Дії 3:19).

Але вимагати покаяння неможливо, доки людина не засмутиться своїми гріхами.

"Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння" (2Кор. 7:9).

Отже, покаяння - це стан душі, коли ми жалкуємо за вчинені гріхи і вирішуємо не повторювати їх. Покаяння не має нічого спільного зі страхом перед покаранням. Воно пов'язане з цілковитим неприйняттям гріха, бо будь-який прояв його засмутить серце Господа. Чи є покаяння природним для людини переживанням, чи легко воно їй дається? Ні.

"Його Бог підвищив Своєю правицею - на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів" (Дії 5:31).

Визнання вини - це ще не покаяння. Одна справа, коли тебе розбудили о 5-й годині ранку, і зовсім інша - прокинутися самому в цей час. Як сказала одна літня жінка: "Покаятися - значить так жалкувати про вчинені гріхи, що після цього назавжди перестаєш грішити". Покаяння, без сумніву, необхідне нам. Не покаявшись, ми не зможемо знайти справжнього спокою. Багато з тих, хто називає себе християнами, не пройшли через покаяння, тому їхнє життя так і не наповнилося істинно християнським змістом і щастям.

В Африці через ріку Замбезі поряд з одним із найбільших водоспадів світу перекинуто довгий міст. З нього відкривається незабутня картина: у глибині безодні піняться води найбільш неспинного потоку на Землі. Міст будували з обох боків ріки, протягуючи прогони назустріч один одному, поки вони нарешті не зімкнулися над водами.

Покаяння і віра - це два прогони, що тягнуться назустріч один одному, утворюючи такий міст, яким ви зможете перейти із Землі на Небеса.

3. Визнання

Наступний крок до становлення вас як християнина - це визнання, або сповідь.

"Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!" (Яків 5:16).

"Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний" (Прит. 28:13).

Визнання своїх гріхів - необхідна умова помилування.

Що ще необхідно зробити грішникові, який покаявся?

"... Заставу поверне несправедливий, грабунок відшкодує, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде жити, не помре" (Єзек. 33:15).

Справжні покаяння і визнання означають не тільки відмову від гріха. Необхідно зробити все можливе, щоби спокутувати помилки минулого. Укравши десять карбованців, ніхто не може чекати, що Господь пробачить йому цей гріх, якщо злодій тільки розкається. Після покаяння необхідно повернути вкрадене. Інакше покаяння і визнання не матимуть сили. Бог прощає тих, хто спокутує свої гріхи.

"Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити та очистити нас від неправди всілякої" (1Івана 1:9).

Прощення дається Господом, а не людиною. Коли ми сповідаємося, то просто віримо, що Бог прощає нас, і Він дійсно прощає. Гріхи знімаються з нас. Ми можемо відчути це, а можемо і не відчути. Але ми не повинні залежати від своїх почуттів, ми маємо довіритися Господеві.

Син проповідника залишив прямий шлях і занурився у гріховне життя. Він зробив собі ім'я в діловому світі, але здобув "славу" ще й тим, що перетворився на пропащого п'яницю й наркомана. Врешті-решт, він повністю збанкрутував.

Минуло п'ятнадцять років. У його житті стався випадок, який змусив його розкаятися в минулих помилках. Він спокутував свої гріхи, і Господь простив невдаху. Він поспішив повернутися додому і там довідався, що батько помер, не витримавши сердечних мук. Помираючи, він не переставав кликати свого сина. Після смерті батька ім'я сина не було забуте в цьому домі: протягом усіх цих років мати постійно ставила у вікні засвічену лампу, чекаючи сина вдень і вночі.

У вікні Свого дому Господь тримає невгасиму лампу, що спонукує повернутися усіх заблудлих. Чи не осяяло це світло і вас? Ідіть на це світло, і Господь простить вас.

4. Прийміть хрещення, що відкриває шлях до нового життя

Отже, три перших кроки - віра, покаяння, визнання. Наступний крок - хрещення, і про це ми читаємо в Діях апостолів: "Покайтесь, і нехай охреститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, - і дара Духа Святого ви приймете! Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш" (Дії 2:38-39).

Хрещення - це відкрите визнання того, що ми увірували в Ісуса, покаялися, визнали перед Ним свої гріхи і знайшли в Ньому спасіння.

Зміни, які відбуваються з нами внаслідок покаяння, визнання гріхів та дотримання Слова Божого, називаються новим народженням. "Вам необхідно родитись згори" (Івана 3:7). Це можна назвати і переродженням. Це НОВЕ ЖИТТЯ, відтворене в серці віруючого силою Святого Духа. Прийнявши хрещення, ми визнаємо, що вступаємо в нове життя.

Нове життя не може настати внаслідок психологічних дослідів, воно не залежить від здобутої освіти чи загальної культури людини. Це - чудо, звершене силою Святого Духа Божого. Дотримуючись усіх Заповідей Господа, ми починаємо жити новим життям у Христі.

5. Дотримання Божих Заповідей

Під час земного життя Христа люди, як і сьогодні, намагалися знайти шлях, який би відвів їх від гріха і смерті.

Одного разу до Ісуса прийшов багатий юнак. Він був шанованою, авторитетною людиною, проте залишався грішником. Ніхто не міг звинуватити його у великих гріхах, але він не знаходив задоволення у житті. Відчуваючи, що життя його минає не так, він прийшов до Ісуса з важливим питанням. Його хвилювало: "... Що маю зробити доброго, щоб мати життя вічне?" (Матв. 19:16).

Ісус дав йому пораду, як зробити життя змістовним і знайти вічне блаженство: "Коли ж хочеш ввійти до життя вічного, то виконуй заповіді" (Матв.19:17).

Наступні тексти відкривають, що Ісус мав на увазі Десять Заповідей.

Слухняно виконуйте їх. Послух, якого навчає нас Біблія, безперечно, необхідний, якщо ми хочемо жити праведним життям. Послухом перевіряється наша любов до Бога. Ісус сказав: "Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене" (Івана 14:21). Це єдиний шлях до того, щоби перебувати в Його любові. "Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете ..." (Івана 15:10). Лише за такої умови зможемо назвати Господа своїм другом. "Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую" (Івана 15:14).

Лише безумовне дотримання Заповідей приведе до щасливого християнського життя.

"Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!" (Івана 13:17).

Чи можемо ми дотримуватися Заповідей, покладаючись на власні сили? Ні! "... Без Мене нічого чинити не можете ви" (Івана 15:5). Яких успіхів ми зможемо досягти з Божою допомогою?

"Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, - в Ісусі Христі" (Фил. 4:13).

Якщо ми згрішимо, зробивши вже крок до Христа, чи варто опускати руки і зупинятися на півдорозі? Звичайно, ні!

"Діточки мої,- це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, - Ісуса Христа, Праведного" (1Івана 2:1).

Святим, або істинним християнином можна назвати не лише того, хто ніколи не грішить, але й того, хто, згрішивши, молить Господа про прощення, вірить, що буде прощений, і продовжує прямувати шляхом пізнання Господа. Він може спотикатися й падати, але при підтримці Господа піднімається і продовжує йти вперед. Таке падіння не буде гріхом, тому що він кається і молить про прощення і допомогу. Силою Христа він стає все сильнішим.

"А Тому, Хто може вас зберегти від упадку і поставити перед Своєю Славою непорочними в радості ..." (Юда 24).

Підведемо підсумок. Щоб стати християнином, нам потрібно зробити кілька кроків: повірити в Бога, покаятися і визнати свої гріхи, прийняти хрещення і додержуватися Заповідей Господніх.

6. Секрети християнського життя

Ми можемо зростати й утверджуватися у християнському житті за трьох умов. Для підтримування фізичного життя ми повинні дихати, харчуватися і працювати. Так само і в духовному житті нам слід пам'ятати про ці умови здорового розвитку. Виконуючи ці три умови, ми зможемо знайти щастя і радість у служінні Христу тут, на Землі.

По-перше, ми повинні приймати їжу. А що є духовною їжею?

"Слова, що їх Я говорю вам, то дух і життя" (Івана 6:63).

"Як тільки слова Твої знаходились, то я їх поїдав, і було слово Твоє мені радістю і втіхою серця мого ..." (Єрем. 15:16).

Для духовного зростання необхідно щоденно читати і вивчати Біблію. Без споживання такої духовної їжі ми не зможемо зростати, і наша душа, врештірешт, загине від виснаження.

По-друге, ми повинні дихати. Диханням душі є молитва. У 1-му Посланні до солунян читаємо: "Безперестанку моліться!" (1Сол.5:17), і в Посланні до римлян: "... Тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві ..." (Рим. 12:12).

"... В усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою" (Фил. 4:6).

Молитва - це відкриття свого серця Господу як Другові. "Просіть, і буде вам дано ..." (Матв.7:7). Можна довго розмірковувати про почуту молитву, проте жодні найбільш глибокі роздуми не порівняються з тим, що відчуває людина в момент спілкування з Богом. Без молитви душа загине швидше, ніж за відсутності двох інших необхідних умов.

По-третє, ми повинні працювати як християни, в Божому винограднику. Але де саме? В Євангелії від Марка читаємо: "Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!" (Мар. 16:15).

Ісус у наш світ "прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити і душу Свою дати на викуп за багатьох!" (Матв.20:28).

Наше служіння не тільки врятує інших, а й наблизить наше життя до християнського ідеалу.

Прийнявши звання християнина, ми прямуємо за Ісусом, роблячи все можливе, аби допомогти нужденним, потішити зневірених, підтримати слабких. Ми повинні використовувати будь-яку нагоду, щоб сказати грішникам: "Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Івана 1:29). Живлячись Словом Божим, несучи в серці молитву, присвячуючи всі свої сили для добра ближніх, ми наближаємося до ідеалу християнського життя - найщасливішого життя на землі.

Бути християнином - чудово! Дозволяйте Господеві увійти у ваше життя! Станьте християнами! Зробіть цих кілька кроків до Христа!

Не шукайте особливих засобів, аби привести заблудлих дітей до Христа. Живіть по християнськи, і багато людей захочуть наслідувати ваш приклад.

В одному з віддалених районів Китаю, у невеликому селищі, місіонер зібрав жителів, щоб розповісти їм про Ісуса. Коли проповідник закінчив свою розповідь, один селянин сказав: "Так, у нас знали Його. Колись Він жив тут".

Здивований місіонер заперечив: "Ні, Він не міг жити тут. Він жив тисячі років тому в іншій землі".

Але чоловік наполягав на тому, що він бачив Ісуса: "Він жив у нашому селищі, і ми знали Його".

І простодушні селяни повели місіонера на місцеве кладовище, де показали могилу його попередника, який жив там, лікував людей, звершував служіння і помер достойною смертю. У цій людині мешканці селища побачили Ісуса! Вони вважали, що він і є Ісус.

Чи бачать оточуючі в тобі і в мені Ісуса? Постарайся, аби побачили. І якомога швидше.

Дорогий Небесний Отче, я дякую Тобі за Твоє Слово, яке навчає, як мені жити, щоби бути спасенним. Господи, я грішник. Допоможи мені Своєю безмірною благодаттю. Візьми моє серце і допоможи мені вірити, що зараз Ти здійснюєш велике чудо в моєму житті. Зроби так, щоб моя віра, моє покаяння були глибокими і щирими. Навчи мене виконувати Твої Заповіді і жити в любові. В ім'я Ісуса. Амінь.

Изучаем вместе » Нове Життя » 1 -  2 -  3 -  4 -  5 -  6 -  7 -  8 -  9 -  ... -  11 -  12 -  13 -  14 -  15 -  16 -  17 -  18 -  19 -  20 -  21 -  22 -  23 -  24