Людина померла ... що далі ?- урок №19

Изучаем вместе » Нове Життя » 1 -  2 -  3 -  4 -  5 -  6 -  7 -  8 -  9 -  10 -  11 -  12 -  13 -  14 -  15 -  16 -  17 -  18 -  ... -  20 -  21 -  22 -  23 -  24

Урок № 19 .
"Людина померла ... що далі? "

Якось за обідом батько читав уголос листа від друга: "Віктору було все гірше й гірше, поки лікарі нарешті не визнали, що вони безсилі чимось допомогти. Через кілька тижнів він помер. Можете собі уявити ..."

"Тату, а що означає "помер"? - запитала маленька донька. Батько замовк, роздумуючи, що відповісти. А що відповіли б ви?

Як правило, ми намагаємося не пояснювати дитині, що таке смерть. Саме це слово викликає неприємні відчуття. А між тим смерть є незаперечним фактом нашого життя. Усі рівні перед нею. Ніхто не може уникнути її: ні дорослі, ні малі. Усі вважають її найбільшим ворогом. Самотність людей, які втратили своїх рідних, безвихідь і похмура тиша в їхній оселі завжди викликають співчуття.

Що таке смерть? Невже ми народжуємося лише для того, щоби померти? Невже страх смерті вічно тяжітиме над людьми? Чи означає вона кінець усього? Чи відчувають щонебудь ті, хто знаходиться в могильній тиші? Чи можемо ми якимось чином допомогти їм? Чи можемо ми спілкуватися з ними? І де саме перебувають померлі після смерті? Чи можемо ми сподіватися, що після смерті нас щось очікує? Чи можемо ми не боятися смерті?

Багато людей намагаються вирішити ці питання простим запереченням смерті, але це їм не допомагає, і в певний час вони також помирають. Інші говорять, ще всі ми - Божі діти, і тому не повинні помирати. Але й вони неминуче закінчують свій життєвий шлях. Атеїсти заперечують будь-яку надію на майбутнє життя, заявляючи, що смерть навіки забирає людину. Багато християн вірять, що люди насправді не помирають у повному розумінні цього слова. Вони потрапляють у рай, пекло чи якесь інше місце, де продовжують своє існування. Такого погляду дотримуються багато християн і майже всі нехристиянські релігії.

Вирішуючи таке важливе питання, навряд чи слід звертатися до слабкого й обмеженого розуму людини. Чи не краще звернутися до Слова Божого? Творець, Який знає всі таємниці життя і смерті, дасть нам відповіді на ці запитання. Але перш ніж ми будемо намагатися зрозуміти, що таке смерть, необхідно дізнатися, як Бог створив нас.

1. Як була створена людина?

Господь міг би створити людину із зоряного пороху або іншої рідкісної речовини, проте Він учинив інакше. Людина була створена з найпростішого, що є на землі.

"І створив Господь Бог людину з пороху земного ..." (Бут. 2:7).

Учені не заперечують цього твердження. Людина, яка важить 65 кг, має у своєму організмі жиру стільки, скільки потрібно для виготовлення семи брусків мила, вугілля стільки, скільки необхідно для грифелів 9000 олівців, фосфору - для 2000 сірників, магнію - для дрібки солі, заліза - для цвяха середнього розміру, води - стільки, що можна наповнити 40-літрову ємкість. Організм людини складається лише з тих елементів, які можна знайти в землі.

Іншим доказом "земного" походження людини є їжа, яку вона споживає. Усе, що є на нашому столі, отримане із землі. Із земного пороху була створена людина, цей же "порох" підтримує і її життя.

Ми можемо взяти необхідні елементи і з'єднати їх у потрібній пропорції, однак не зможемо створити людину. Лише Творець спроможний перетворити неорганічну матерію в органічну. Людина - це чудо творіння премудрого Бога. Людина - вінець Його творіння, бо створена за образом і подобою Господа Бога (див. Бут.1:26).

Творець не лише з'єднав необхідні елементи, Він вдихнув життя в неживу форму.

"І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її,- і стала людина живою душею" (Бут.2:7).

Подих життя від Господа заструменів по тонких і складних переплетіннях нервової системи, м'язи розправилися й напружилися, прийшли в рух легені - і людина стала "душею живою".

На підставі біблійного повідомлення ми можемо скласти таке рівняння: порох земний (неживе тіло) + дихання життя (дихання від Господа) = жива душа (живе творіння).

Кожна людина має тіло, розум, пам'ять, почуття, свідомість, волю. Будь-яка людина - це окрема особистість, окремий характер, нероздільна єдність. І, поки вона має "дихання життя", вона залишається людською істотою, живою душею.

2. Що таке смерть?

Смерть - це припинення життя. Її можна зобразити іншим рівнянням: Жива душа (живе творіння) - дихання життя (дихання від Господа) = порох земний (неживе тіло).

Згідно з Біблією, коли людина помирає, "вийде дух його - і він до своєї землі повертається, - того дня його задуми гинуть!" (Псал.146:4).

"І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!" (Екл.12:7).

Треба відзначити, що слова "дихання життя" і "дух" у Писанні мають однакове значення.

Отже, ми знаємо, що дух повертається до Господа, а тіло повертається в землю. А що ж відбувається з душею?

Чи безсмертна душа? Ні! Ми довідуємося про це із книги Єзекіїля: "Душа, що грішить,- вона помре" (18:4; див. також 18:20).

Смерть знищує душу й тіло. Людська жива істота стає трупом. Бог забирає в людини життя, яке дав їй.

Подивіться на свічку. Вона виготовлена, щоб світити, і готова загорітися у будь-який момент, однак не має свого вогню. Але ось ми запалимо сірника і піднесемо вогонь до свічки, - вона загорілася. А тепер загасіть свічку. Куди подівся її вогник? Його більше немає. Немає вогню, немає й світла.

Людина подібна до свічки. Для того, щоб "запалити" її, зробити її живою душею, необхідна Божественна енергія - дихання життя. Тільки завдяки Господу людина стає живою душею, існування якої освічується високим розумом.

Але заберіть дихання в людини, і вона помре. Вогонь погашений, жива душа гине, тіло піддане тлінню, мозок і нервова система припиняють роботу. У людини немає більше життя, як немає полум'я у згаслої свічки.

Деякі люди вважають, що смерть наша рятівниця. Це неправильно. Слово Боже називає смерть нашим ворогом: "Як ворог останній - смерть знищиться" (1Кор. 15:26).

Смерть - це руйнування живої душі, руйнування людського організму.

Ісус має ключі від "ада (могили) і смерті" (див. Об'явл.1:18). Без Христа, Який має владу відкривати могили і піднімати мертвих, смерть була б дорогою до вічного забуття, безоднею, біля якої обривається шлях гріховного життя.

Смерть вимикає розум, гасить життя, руйнує тіло. Жива душа - це тіло людини в поєднанні із життям, яке дає Бог. Мертва душа - це тіло людини, позбавлене життя. Як людина грішить уся, у своїй цілісності й неподільності, так і помирає все, гинуть усі її складові частини.

Чи можна в такому разі сподіватися на щось після смерті? Так, надія є: світла, радісна надія. Але перш ніж говорити про неї, звернемося до іншого питання.

3. Що відомо мертвому?

Після смерті розум припиняє свою діяльність і, отже, не може пам'ятати нічого, навіть Бога.

"Бо ж у смерті нема пам'ятання про Тебе, у шеолі ж хто буде хвалити Тебе?" (Псал.6:6).

Мертвий не може прославляти Творця.

"Яка користь із крови моєї, коли я до гробу зійду? Чи хвалити Тебе буде порох? Чи він виявить правду Твою?" (Псал.29:10).

Зі смертю людини зникають усі її почуття:

"... І їхнє кохання, і їхня ненависть та задрощі їхні загинули вже ..." (Екл.9:6).

Мертві не знають, що відбувається на землі. Померлі батьки не знають, як живуть їхні діти.

"Чи сини його славні, того він не відає ... чи в прикрому стані - того він не замічає ..." (Йов 14:21).

Померлі не можуть впливати на життя живих. Вони не мо­жуть втручатися в хід життя, бо перебувають у несвідомому стані.

"... І їхнє кохання, і їхня ненависть та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється! ..." (Екл.9:6).

Після смерті людина втрачає будь-яку здатність відчувати. Мертвий мозок не може більше функціонувати, тому мислення і пам'ять зникають.

"Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають ... бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрості" (Екл. 9:5,10).

Смерть - це сон без сновидінь. П'ятдесят чотири рази смерть названа в Біблії сном. Псалмист називає її "смертним сном" (див. Псал.13:4).

"А помре чоловік - і зникає, а сконає людина - то де ж вона є? ... Так і та людина покладеться - й не встане, - аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого ..." (Йов 14:10,12).

Як і Йов у давні часи, так і Ісус порівнює смерть зі сном: "Друг наш Лазар заснув, - та піду розбудити його" (Івана 11:11, 13-14).

Ісус сказав, що Лазар заснув, але насправді той помер. Він помер за чотири дні до приходу Ісуса, і тіло його почало розкладатися. Однак Син Божий показав: якими б міцними не були обійми смерті, Господь може підняти людину з мертвих так само легко, як нам легко розбудити сплячого.

Ісус воскресив трьох людей: Лазаря, доньку Яіра і сина вдови з Наїна. Якби після своєї смерті вони вознеслися на небеса, тоді було б недоречно повертати їх з вічного блаженства до людських страждань і, врешті-решт, до повторної смерті. Якщо ж після смер­ті вони пішли в пекло, то так само нелогічно було б звільняти їх від покарання.

Чому, повернувшись після смерті до життя, воскреслі нічого не змогли розповісти про рай чи пекло (а це питання хвилює будь-яку людину)? Та тільки тому, що розповідати не було про що. Слово Боже навчає, що мертві сплять несвідомим сном, без сновидінь і думок. Якби ті люди, яких воскресив Христос, розповіли щонебудь про потойбічний світ, це суперечило б Святому Письму. Слово Боже навчає нас однозначно ставитися до питання смерті.

4. Чи пам'ятає Господь про тих, які заснули смертним сном?

На землі смерть притаманна усім формам життя. Тварини й птахи гинуть так само, як помирає людина. Виходячи з цього, атеїзм стверджує, що людина мало в чому відрізняється від тварин, тому що смерть навічно знищує всіх і вся. Біблія заперечує подібне трактування. Ісус промовив над тілом Лазаря: "Я - воскресіння й життя. Хто вірує в Мене, - хоч і вмре, буде жити" (Івана 11:25).

Коли життя людини припиняється, вона засинає смертним сном і перебуває в могилі. Проте померлий залишається в записах Господа. Бог не забуває нікого зі Своїх творінь.

Бог бачить шлях кожної людини. Ми можемо померти і перетворитися на порох, але Господь не забуває нікого з нас. Життя наше "сховане в Бозі з Христом" (Колос.3:3). І Він підніме нас із мертвих, як воскресив Лазаря.

"Коли з'явиться Христос, наше життя, тоді з'явитеся з Ним у славі й ви" (Колос.3:4).

"Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангела та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі"(1Сол.4:1б).

Йов чекав того часу, коли Христос звільнить його з в'язниці смерті: "Та я знаю, що мій Відкупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі ..." (Йов 19:25-27).

Коли Ісус знову прийде на Землю, праведні воскреснуть. Вони знову матимуть дихання і життя. Яка чудова ця вістка! Тож відкиньмо свої упередження та візьмімо до рук Святе Письмо.

5. Чи безсмертна людина?

Бог сказав, що людина смертна.

"... А смертне оце зодягнеться в безсмертя" (ІКор.15:53). Створивши людину, Бог дарував її життя. І якби Адам був слухняний Божій волі, Його святому Законові, він ніколи не зазнав би смерті.

Однак людина згрішила. Вона втратила право на вічне життя і стала смертною. У Біблії сказано, що людина помирає.

"Тож усі душі Мої: як душа батькова, так і душа синова - Мої вони! Душа, що грішить, - вона помре" (Єзек. 18:4).

Хоча в Біблії слово "душа" згадується майже 1700 разів, проте ніде не сказано про її безсмертя. Ніде в Біблії ми не знайдемо слів про те, що душа людини може існувати окремо від її тіла.

При воскресінні до життя, яке пророкував Ісус (див. Івана 5:28-29), усі спасенні стануть безсмертними. Апостол Павло очікував для себе вінця безсмертя лише разом з іншими спасенними: "Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив" (2Тим.4:8).

Апостол Павло навчає нас, що безсмертя не може бути подароване до Судного дня.

"Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'явлення справедливого суду Бога, що кожному віддасть за його вчинками; тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, - життя вічне" (Римл. 2:5-7).

Із воскресінням Христа обітниця безсмертя стала реальністю. Починаючи з того чудового ранку, коли Ісус піднявся з гробу, увесь християнський світ повірив, що Христос подарує безсмертя усім Своїм вірним дітям.

"А тепер об'явилась через з'явлення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Євангеліє ..." (2Тим.1:10).

Сьогодні тільки Бог має безсмертя: "... Блаженний і єдиний міцний Цар над царями та Пан над панами, єдиний, що має безсмертя ..." (1Тим.6:15-16).

Лише про Бога Біблія говорить як про безсмертного і нетлінного: "А Цареві віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки. Амінь" (1Тим.1:17).

У своїх посланнях до Божої Церкви в Коринті апостол Павло переконливо стверджував, що людина смертна в цьому житті. Коли ж прийде Ісус, Божі діти миттєво зміняться - зі смертних стануть безсмертними.

"Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі пере­мінимось, - раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона - і мертві воскреснуть, а ми перемінимось. Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя" (1Кор. 15:51-53).

І тоді буде "поглинута смерть перемогою!" (1Кор. 15:54).

"Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло, тому пробудіться й співайте, ви, мешканці пороху, бо роса Твоя - це роса зцілень, і земля викине мертвих!" (Ісая 26:19).

Сьогодні людина ще не є бесмертною, але по вірі своїй ми можемо сподіватися на це. Велика надія усього християнського світу здійсниться при Другому приході Христа.

6. Зустрічати смерть без страху

Із Біблії ми довідуємося, що прийде Судний день. Але чи покличе Господь праведника на Небеса ще до того, як небесний суд прочитає записане про нього? Чи буде визначена вічна погибель грішникові до того часу, як він стане перед своїми суддями?

Прирікши людину після гріхопадіння на смерть, Господь учинив саме так, як міг учинити істинно праведний Бог. Він дозволяє їй заснути смертним сном і не пробуджуватися до самого суду, який буде відбуватися перед Його престолом. Коли закінчиться слідчий суд, Ісус з'явиться на хмарах і дарує безсмертя праведникам.

Біблія говорить про воскресіння праведників при Другому приході Христа як про "перше воскресіння". Воно здійсниться на початку тисячолітнього царства (див. Об'явл.20:6). Грішники ж отримають кару після закінчення тисячолітнього царства. Це буде "друге воскресіння", коли вони дізнаються про своє осудження і покарання (див. Об'явл.20:5-10).

Смерть - це наш ворог, вона віднімає у нас життя. Проте панування її над нашим світом не вічне. Влада смерті буде остаточно знищена, вона ніколи більше не затьмарить життя викупленого народу.

"Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть - озеро огняне" (Об'явл.20:14).

Так закінчиться боротьба з дияволом і його прибічниками: "А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне ..." (Об'явл.20:15).

Щоб не боятися смерті, зробіть наступне:

1) віддайте своє життя Ісусові, і ви будете готові прийняти смерть у будь-який момент. Ісус помер для того, щоб визволити нас не лише від смерті, а й страху смерті (див. Євр.2:14-15);

2) через благодать Христа додержуйтеся Його Заповідей, і ви будете готові до вічного життя;

3) думайте про смерть як про короткочасний сон, від якого прокинетеся, почувши голос люблячого Христа при Його Другому приході;

4) зберігайте у своєму серці надію на райське помешкання, в якому вічно будете перебувати разом з Ісусом.

У чудовому майбутньому, обіцяному нам Господом, ми зустрінемося з усіма дорогими нам людьми. Матері знову візьмуть на руки своїх дітей, сім'ї знову з'єднаються для щасливого вічного життя.

"Поглинута смерть перемогою!" (ІКор.15:54).

Надія на життя після смерті - у Христі. Він - "воскресіння і життя". Він дає нам цю надію. Коли Він прийде на Землю, то підніме нас із мертвих і подарує вічне життя. Ця надія буде і нашою надією, якщо ми приймемо Ісуса як свого осо­бистого Спасителя.

Боже і Отче усього сущого! Я вдячний Тобі за пра­ведність і милосердя, які Ти даруєш смертній людині. Я люблю Тебе і чекаю того дня, коли зав­дяки Твоїй благодаті стану безсмертним, як і всі Твої діти.

Допоможи мені повністю довіритися Тобі і всім серцем повірити у Твоє Слово. Нехай набли­зиться той день, коли я знову побачу всіх своїх улюблених у великий ранок воскресіння. В Ім'я Ісуса Христа прошу. Амінь.

Изучаем вместе » Нове Життя » 1 -  2 -  3 -  4 -  5 -  6 -  7 -  8 -  9 -  10 -  11 -  12 -  13 -  14 -  15 -  16 -  17 -  18 -  ... -  20 -  21 -  22 -  23 -  24