Христос і наш час - урок №18

Изучаем вместе » Нове Життя » 1 -  2 -  3 -  4 -  5 -  6 -  7 -  8 -  9 -  10 -  11 -  12 -  13 -  14 -  15 -  16 -  17 -  ... -  19 -  20 -  21 -  22 -  23 -  24

Урок № 18 .
"Христос і наш час "

Чим стурбований Христос сьогодні? В одному ми можемо бути переконані: що б Він не робив, Він думає про нас, Він завжди бажає допомогти нам.

1. Де перебуває Христос сьогодні?

Закінчивши Свою справу на Землі, наш Спаситель піднісся на Небеса. У Діях апостолів Лука пише: "І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них і на небо возноситись" (24:51).

Отже, наш Спаситель перебуває зараз на Небесах. Про це ми читаємо і в Посланні до євреїв: "А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів" (10:12).

Чому Христос не залишився у нашому світі? Чому Він повернувся на Небеса? Можна назвати принаймні три причини:

1. Він повернувся на Небеса для того, щоб ми змогли прийняти Святого Духа. "... Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас" (Івана 16:7).

Наш Спаситель перевтілився в Людину, аби бути ближче до нас. Тому в певний час Він міг перебувати лише в одному місці, тоді як Дух Святий, цей дорогоцінний дар Небес, може бути присутній всюди одночасно. Простір і час для нього не є перешкодою. Тому Христос і вознісся, аби послати нам Утішителя.

2. Другою причиною повернення Ісуса на Небеса можна назвати необхідність приготування небесної оселі для Його народу.

"... Йду приготувати місце для вас. А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я - були й ви" (Івана 14:2-3).

3. Христос повернувся на Небеса, щоб у небесному храмі ми мали свого Захисника і Заступника перед Богом.

"Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступатись" (Євр.7:25).

Коли ми станемо перед вищим судом, то матимемо підтримку від Того, Хто розуміє нас. Ісус повік перебуватиме на небесах. Смерть не має влади над Ним. Кожна мить на­шого існування наповнена Його життям, життям нашого Заступника перед престолом Отця.

2. Христос - наш Первосвященик

Нашому Спасителю і Заступнику дане особливе ім'я.

"Отож, маючи великого Первосвященика, Який пройшов небеса, - Ісуса, Сина Божого, - тримаймося визнання нашого!" (Євр.4:14).

Над усіма земними священиками піднесений Ісус, великий Первосвященик, "святий, незлобивий, невинний, відлучений від гріш­ників, вищий над небеса ..." (Євр.7:26).

Ніхто інший на Землі не мав подібної слави. Христос - святий, не підвладний злу, непорочний, безгрішний, відділений від грішників і піднесений вище небес. Він піднесений вище ангелів.

Якого чудового Спасителя ми маємо - Первосвященика, Котрий заступається за нас на підставі Своєї смерті на Голгофському хресті!

"Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас ... Він з'явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх" (Євр.9:24,26).

3. Добра вістка у Старому Заповіті

Як тільки Слово Боже стане для нас найбільшим авторитетом, ми виявимо, що Старий Заповіт є основою Нового. Багато людей з подивом зроблять для себе відкриття: виявляється, Добра вістка в повному обсязі проповідувалася і в Старому Заповіті.

Велике зацікавлення у читачів Старого Заповіту викликає питання про будову святого храму. Господь сказав Мойсеєві: "Зроби все за зразком, що тобі на горі був показаний" (Євр. 8:5).

Існує поширена думка, що храм та здійснювані в ньому обряди мають відношення лише до стародавнього Ізраїлю. Проте багато людей розуміють, що храм і його ритуали є відкриттям того служіння, яке Ісус здійснює сьогодні.

Храм і служіння в ньому були встановлені Господом. За днів Мойсея Господь наказав ізраїльському народові , який зупинився біля гори Сінай, збудувати Йому святиню, де б Він міг перебувати з ними (див. Вих.25:8).

Через 500 років після заселення Ізраїлем Святої землі переносна святиня була замінена величним кам'яним храмом, побудованим царем Соломоном.

Служіння й обряди, які виконував ізраїльський народ, мандруючи 40 років пустелею, докладно описані в книзі Вихід (розд. 35-40). Матеріали, з яких будувалася скинія, певні кольори будівлі, розташування культових предметів - усе це свідчило про майбутнє служіння та відображало Євангеліє.

Давайте розглянемо, який вигляд мала скинія. Довжина її подвір'я була 100 ліктів, ширина - 50, а висота - 5 (лікоть дорівнював приблизно 50 см). Сама скинія була зроблена з дерева, обкладеного золотом, довжина її дорівнювала 15 м, а ширина й висота - по 5 м.

Усередині скинія була розділена на два відділення: більше відділення, східне, називалося "Святе"; менше, західне,- "Святеє Святих". Відділення відокремлювалися одне від одного завісою з тонкої лляної тканини блакитного кольору з пурпуровим полиском. На ній золотом були вишиті херувими.

У Святому, першому внутрішньому відділенні, знаходилися три священних предмети. Перед завісою був жертівник кадіння, що вказував на прийдешнього Христа, Праведника і Заступника за людей перед престолом Господнім.

На південному боці містився світильник з сімома лампадами. Невгасимі лампади також вказували на Христа - вічне "Світло життя" (див. Івана 8:12).

З північного боку стояв стіл для показних хлібів. Щосуботи на стіл клали дванадцять свіжих опрісноків, по одному від кожного ізраїльського племені. Вони нагадували про божественного Творця, Який нагодував народ небесною манною під час мандрівки по пустелі. Прийшовши на Землю як наш Визволитель, Ісус назвав Себе Хлібом Життя (див. Івана 6:35).

У другому, внутрішньому відділенні, Святому Святих, знаходився ковчег заповіту. Ковчег був викладений золотом зсередини і зовні. На краях кришки, що називалася місцем відкриття (див. Вих.25:22), були розташовані фігури ангелів, зроблені із золота. Між фігурами ангелів сяяло Божественне світло - символ премудрості Єгови. Це місце символізувало престол Господній. За Божественною вказівкою Мойсей поклав у ковчег дві кам'яні скрижалі, на яких були записані Десять Заповідей.

Вхід до скинії був розташований зі східного боку двору. Біля дверей стояла умивальниця для священиків, які мали обмиватися, входячи до святилища. Крім того, очищення водою символізувало очищення від гріха силою нашого Спасителя.

Біля входу на подвір'я знаходився жертівник цілопалення. Сюди ізраїльтяни, які каялися у своїх гріхах, приносили жертви та інші дари. У Новому Заповіті ми читаємо, що Іван Хреститель назвав Ісуса Агнцем Божим, Який бере на Себе гріхи світу (див. Івана 1:29).

Господь повелів: жертва повинна бути чистою, без вади, бо свідчить про святість Господа нашого Ісуса Христа, Який мав померти за наші гріхи. Біблія говорить про Нього: "... Святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, вищий над небеса" (Євр.7:26).

Жертва мала бути чистою ще й тому, що провина грішника, який благав про прощення своїх гріхів, повинна була перейти на невинне ягня через покладання на нього рук. Це вказувало на прийняття наших гріхів Господом Ісусом Христом. Він, Який не знав гріха, "... за нас гріхом зробивсь, щоб ми стали пра­ведністю Божою в Нім" (2Кор.5:21).

Кров жертви вказувала на хресну смерть Христа: "Бо заплата за гріх - смерть..." (Римл.6:23). Кожна жертва була символом викупної смерті Христа, бо "без пролиття крови немає відпущення гріхів" (Євр.9:22).

4. Небесний храм

Святий апостол Павло, звертаючись до євреїв, говорив, що перша скинія була прообразом теперішнього часу і зроблена на зразок небесної (Євр.9).

Чи означає це, що існує небесний храм і що земна святиня була його копією?

"... Маємо Первосвященика, що засів на небесах, по правиці престолу величности, що Він Священнослужитель святині й правдивої скинії, що її збудував був Господь, а не людина" (Євр.8:1-2).

Святе Письмо дає однозначну відповідь: головна святиня - на Небесах.

Через багато років після закінчення земного служіння Христа і піднесення Його на Небеса апостолові Івану у видінні був показаний "небесний храм" (Об'явл.14:17; 15:5; 16:17), справжня небесна святиня, на зразок якої була побудована земна скинія Мойсея.

"І розкрився храм Божий на небі - і ковчег завіту Його в Його храмі з'явився ..." (Об'явл.11:19).

У небесній святині апостол Іван бачив "Святеє Святих" і ковчег, у якому міститься вічний Божий Закон.

Апостол також говорить, що він бачив, "як перед престолом горіли сім свічників огняних ..." (Об'явл.4:5). У Святому земного храму, як ми знаємо, був семисвічник. В іншому розділі (8:3) читаємо, що апостол бачив ангела, який "став перед жертівником із золотою кадильницею. І було йому дано багато кадила, щоб до молитов усіх святих додав на золотого жертівника, що перед престолом".

Усе це переконливо свідчить про те, що земний храм і священні речі, що знаходилися в ньому, були зменшеним відтворенням небесного храму.

5. Символ спасіння

Храмові обряди чудово ілюструють Євангеліє і спасіння у Христі Ісусі. У святині ізраїльського народу відбувалися обряди богослужіння, які були прообразом жертви Христа і Його служіння як Первосвященика в небесному храмі. Ясні вказівки про це ми знаходимо в Посланні до євреїв.

"Отож, маючи великого Первосвященика, Який пройшов небеса, - Ісуса, Сина Божого, - тримаймося визнання. Бо маємо не такого Первосвященика, Який не може співчувати нашим слабкостям, але Який подібно до нас був випробуваний у всьому, за винятком гріха. Отож приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги" (Євр. 4:14-26).

Сьогодні Христос - наш Первосвященик у небесній святині. Там Він представляє нас перед Отцем. Спокутна жертва, яку Він приніс, віддавши Себе на хресну смерть, це жертва за грішників перед престолом Господа.

"Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись" (Євр.7:25).

Якими урочистими й величними були обряди старозавітного храму! Первосвященик у своїх чудових шатах, ягня на жертівнику - якими точними й прекрасними відкриваються нам ці символи, коли ми думаємо про Ісуса, чистого, святого, праведного! Він прийняв за нас смерть і вознісся на Небеса, щоб Своєю пролитою кров'ю заступатися за нас перед престолом Божим!

У старозавітній святині кожне жертвоприношення вказувало на праведність Христа, кожна хмарка фіміаму символізувала Його заступництво.

6. Христос - наш Первосвященик

Для земної скинія був заповіданий такий порядок: визнавши свої гріхи, людина приносила в жертву тварину, кров якої священик вносив у святиню (Левит 4:6). Отже, за обрядом усі гріхи вносилися до скинії і залишалися там.

Щороку в День очищення святиня очищувалася від усіх гріхів, висповіданих протягом року (Левит 1). Для цього за жеребом обирали козла для жертви за ці гріхи. Його кров'ю первосвященик повинен був окропити кришку ковчега заповіту, де зберігалися Десять Заповідей. Цей обряд указував на кров Христа, прийдешнього Визволителя, Який заплатить Своїм життям за порушення людиною Закону.

Звершивши очищення святині, первосвященик перекладав усі гріхи на голову живого козла і відправляв його в пустелю (Левит 16:20-22). Щорічний День очищення скинії від гріхів був для людей Судним днем, бо вони знали, що кожний, хто не визнає своїх гріхів, "буде винищений зі своєї рідні" (Левит 23:28-32).

Ці символічні обряди набули свого справжнього значення, коли наш Первосвященик "з власною кров'ю увійшов до святині один раз" (Євр.9:б-12). У великий Судний день Він зніме гріхи з усіх, хто покаявся, їхні гріхи будуть прощені (Дії 3:19). Так закінчиться суд над праведниками. З наступного уроку ми дізнаємося, що робота слідчого суду почалася ще 1844 року і триває досі.

Який зміст суду, що передує Другому приходу Христа? Його можна назвати попередньою фазою, у ході якої досліджується життя кожного віруючого в Христа, щоб визначити, чи заслуговує він вічного спасіння. Тому ми називаємо цю фазу слідчим судом.

Заради кого здійснюється таке слідство? Зрозуміло, всезнаючий Бог, Якому відомий кінець від самого початку світу, не потребує подібного слідства, щоб визначити долю кожної людини. Проте сатана звинувачує Бога в жорстокості і несправедливості. Щоб довести протилежне, життя кожної людини записується, і Судного дня цей запис буде розкритий і представлений як свідчення праведності й істинності шляхів Господніх, справедливості Його рішень. Всесвіт повинен побачити характер Бога щодо людського роду, Його всепрощаючу любов.

Розмірковуючи над цим, ми виразніше уявляємо собі значення храмових обрядів: біля жертовного вівтаря стоїть розкаяний грішник, котрий переклав свої гріхи на невинне ягня. Вірою цей грішник споглядає майбутнього безгрішного Агнця Божого, Котрий візьме на Себе гріхи всього людства. Спаситель помер за нас: "А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, - кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!" (Ісая 53:5).

Обряди у святині наочно вказували на Добру вістку, Євангеліє. Вона дарується всім, усюди і на всі часи аж до Другого приходу Христа. Сьогодні Добра вістка дарується мені і тобі. Віддамо ж своє життя Агнцеві Божому, "що на Себе гріх світу бере" (Івана 1:29).

Божий Агнець помер, але й воскрес і став нашим Спасителем і Первосвящеником перед небесним престолом.

"Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей. Бо в чому був Сам постраждав, вип­робуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти" (Євр. 2:17-18).

"Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою, новою й живою дорогою ... маємо й Великого Свяще­ника над домом Божим, - то приступімо з щирим серцем, у повноті віри ..." (Євр.10:19, 21, 22).

Изучаем вместе » Нове Життя » 1 -  2 -  3 -  4 -  5 -  6 -  7 -  8 -  9 -  10 -  11 -  12 -  13 -  14 -  15 -  16 -  17 -  ... -  19 -  20 -  21 -  22 -  23 -  24